Краніосакральна терапія: суть методу

Матеріал підготовлений в співавторстві масажистів Канюка О.В. та Власенко С.В.

Виявляється, наш череп також здатен «дихати». Він може ледве помітно розширюватися і стискатися в певному ритмі, що має назву – краніосакральний ритм. Унаслідок порушення цього ритму виникає ціла низка захворювань, впоратися з якими можна, регулюючи його методом краніосакральної терапії.

Що таке краніосакральна терапія?

Краніосакральна терапія ґрунтується на знанні про те, що хребет людини разом із кістками черепа, крижами, спиномозковою рідиною й оболонками спинного і головного мозку тісно пов'язані між собою і є елементами єдиної системи. Ця система має назву краніосакральна. У ній, особливо в кістках черепа і крижів, постійно відбуваються ритмічні коливання, яких не можна побачити, проте вони впливають певним чином на організм. Якщо ритм коливань порушений, вплив буде негативним. Скажімо, внаслідок травми куприка може початися мігрень, а міжхребетні грижі або сколіоз можуть виникнути внаслідок черепно-мозкової травми.

Терапевти та остеопати, які займаються краніосакральною терапією, вважають, що людський організм – як рояль, який регулярно треба настроювати для отримання гармонійного звучання.

У чому полягає метод?

Краніосакральна терапія є м'яким масажем, який проводиться в помірному або повільному темпі і не викликає ніякого дискомфорту. Фахівець легко натискає пальцями рук на кістки черепа і хребта, м'язів та зв'язок. Завдяки цьому вивільняються нервові закінчення, які защимлені, знімається м'язовий спазм. Це, у свою чергу, призводить до відновлення нормальної циркуляції ліквору (цереброспінальної або спинномозкової рідині). Таким чином гармонізується робота усієї центральної нервової системи.

Краніосакральна терапія необхідна:

• при головних болях різного походження, у тому числі – мігрень;
• при остеохондрозі хребта, який супроводжується радикулопатіями, синдромом вертебро-базилярної недостатності, цереброастенічними явищами;
• при синдромі хронічної втоми;
• для лікування родових травм;
• дітям при затримці психомоторного розвитку, а також – розвитку мови;
• для роботи з епілептичним синдромом;
• при посттравматичній енцефалопатії (в результаті перенесених черепно-мозкових травм);
• людям з вегето-судинною дистонією;
• при підвищеному внутрішньочерепному тиску;
• при патології скронево-нижньощелепного суглоба;
• для лікування невралгії трійчастого і лицьового нервів.

У комплексному лікуванні краніосакральна терапія може застосовуватися при бронхіальній астмі, захворюваннях ЛОР-органів, сколіозі, дитячому церебральному паралічі.

Протипоказання до проведення краніосакральної терапії:

• гостра стадія інфекційного процесу;
• онкологічні патології головного мозку;
• аневризми судин.

Як проводиться процедура?Як правило, під час проведення лікування пацієнт лежить на спині. Але насправді робота починається раніше, коли він тільки заходить до кабінету фахівця. Лікар проводить оцінку психологічного стану пацієнта, спостерігаючи за його мімікою і жестами, дізнаючись про його особистість. Маленьким дітям лікування можна проводити навіть уві сні, щоб їх не тривожити.

Тривалість однієї процедури – близько 30-60 хвилин. При цьому ефект, як правило, зберігається впродовж п'яти днів.

Кількість і режим сеансів, що проводяться, лікар підбирає індивідуально, враховуючи стан пацієнта і його реакції на процедуру.

Історична довідка

Освоєння методу краніосакральної терапії починається на зорі ХХ століття, коли американським ученим-остеопатом Уільямом Сазерлендом в процесі вивчення будови кісток черепа і місць їх з'єднань (швів) було зроблено припущення, що вони можуть рухатися, розширюючи і звужуючи проміжки. Він назвав ці рухи вдихами і видихами, а явище – респіраторним механізмом. Ритм, в якому, за спостереженнями Сазерленда, відбуваються рухи кісток черепа, був названий краніосакральним.

Фахівець, проводячи сеанс краніосакральної терапії, руками відчуває дихання організму і його ритм.