Павло Задорожний, старший фельдшер невідкладної допомоги

Про спеціальність

Моя спеціальність є суспільно важливою фактично за своїм визначенням, адже робота фельдшерів стосується здоров’я людей. Від нашої компетентності й гостроти реакції часом залежить не тільки самопочуття пацієнта, а і його життя. Якщо провести певні паралелі, то мою роботу можна порівняти з діями спецпризначенця: лікарі швидкої допомоги рятують людей у будь-яких умовах, у будь-який час – на свята та в негоду.

Про емоції від роботи

Навіть за непростих умов робота в медичній сфері приносить мені задоволення. Річ у тім, що над цією професію зійшлися всі зірки: я займаюся тим, що мені подобається, що я вмію і що допомагає іншим людям. Звісно, часом виникають складнощі, наприклад емоційне перевантаження або необхідність терміново оновлювати фахові знання – але це невелика перепона, яку потрібно вчасно подолати. Щоб залишатися в бойовому настрої, я намагаюся тримати в голові золоту істину: «хороший лікар – той, хто завжди вчиться». Тож навіть виклики у моїй професії перетворюються на позитивний досвід, який дає змогу почуватися кращою версією себе.

Про медичну мережу

«ДОБРОБУТ» – це насамперед якісна медицина. Проявляється ця характеристика стосовно і пацієнтів, і працівників: клієнти мережі мають можливість отримати висококваліфіковану допомогу від справжніх професіоналів, а медичний персонал – умови й мотивацію для розвитку. Свого часу я пішов із державного сектора медицини саме заради розвитку своїх навичок та знань – і знайшов таку можливість у «ДОБРОБУТ».

Про пацієнтів

Кожній людині потрібно надати повну інформацію про те, що і з якою метою робить фельдшер у конкретний момент часу, та що може очікувати пацієнта після тієї чи іншої маніпуляції. Коли людина викликає невідкладну допомогу, вона перебуває у стані підвищеної тривоги та стресу. Антикризові психологи говорять, що будь-який сильний страх потрібно раціоналізувати – це і є моя мета. Я намагаюся створити такі умови, щоб жодна моя дія і жодне відчуття пацієнта не були загадкою для нього і не посилювали страх невідомого.

Інший важливий аспект комунікації з пацієнтами – емоційна підтримка. Іноді холодної розсудливості недостатньо, щоб заспокоїти людину. В такому випадку важливо не забувати, що людяність і співчуття подеколи можуть лікувати не гірше за медикаменти.

Як працівник медичної сфери я завжди передусім бажаю всім своїм пацієнтам здоров’я. Попри те, що я люблю свою роботу, хочеться сподіватися, що наступного року матиму меншу кількість екстрених викликів.

Про випадки з практики

У пам’яті закарбувалися здебільшого похмурі й навіть трагічні моменти медичної практики. Але я вдячний навіть за них, адже наближеність до хвороб і смерті спонукає більше цінувати життя і його дари. Перебуваючи поряд із людиною в найскрутніші хвилини, ти отримуєш шанс стати її рятівником. Бажання допомагати спонукає мене рухатися далі, попри сумні спогади.