Клінічно цей синдром проявляється підвищеною денною сонливістю, гучним хропінням, переривчастим диханням під час сну, частими пробудженнями, зумовленими утрудненим диханням. СОАС може бути однією з причин вторинної артеріальної гіпертензії. Нелікований СОАС у 3–4 рази підвищує ризик серцево-судинних ускладнень. У кардіологічних хворих поширеність апное сну досягає 40–60 %.

Діагноз СОАС може бути встановлений за допомогою амбулаторної полісомнографії для діагностики СОАС в осіб із середньою і високою пре тестовою вірогідністю СОАС (не залежно від вираженості скарг) і в осіб з низькою вірогідністю при наявності скарг.

За допомогою моніторингу можливо виявити ознаки обструктивних і центральних апное, а також фрагментації сну.

Діагностика успішно може проводитись на дому, що також додає комфорту до проведення дослідження. Оцінка потоку повітря і храпа проводиться шляхом накладання одноразових назальних канюль, які також прикріплюються до апарату.

Після встановлення діагнозу СОАС проводиться титрація тисків повітря, що дає змогу підібрати максимально зручний та ефективний дихальний апарат і визначити його налаштування. Підбір проводиться амбулаторно у пацієнта вдома за допомогою діагностичного приладу з постійним позитивним тиском на вдиху і видиху (СРАР/ВРАР). Одночасно з підбором тисків пацієтн відчує наскільки для нього є зручним попередньо вибраний дихальний режим і маска. Фільтрація проводиться 1-3 дні в залежності від важкості апное і відчуття пацієнта під час титрації.

Після підбору СРАР пацієнту надаються рекомендаці. По типу приладу і тиски налаштування.

Для моніторингу пацієнтів і уникненню неякісної дихальної підтримки рекомендовано 1 раз на 3-6 місяців перевіряти данні з СРАР. Це дозволить вчасно зкорегувати необхідні тиски, а також дасть інформацію про зношеність маски для вчасної її заміни.