Спадкові онкологічні синдроми складають приблизно 5-10% усіх онкологічних захворювань і походять із шлунково-кишкового тракту, ендокринної та нейроендокринної систем або з різних органів, таких як легені, нирки, печінка, підшлункова залоза, шкіра та очі. Спадковий рак підозрюють, коли є кілька родичів з одного боку сім’ї з однаковими або спорідненими формами раку, раком у ранньому віці або кількома первинними раковими захворюваннями в особи. Найбільш поширеними спадковими раковими синдромами є синдром спадкового раку молочної залози та яєчників, синдром Лінча (також відомий як спадковий неполіпозний колоректальний рак), синдром Лі-Фраумені, синдром пухлини гамартоми PTEN, сімейний аденоматозний поліпоз, синдром фон Гіппеля Ліндау та множинні синдроми, ендокринна неоплазія типу 1 і типу 2. Більшість спадкових ракових синдромів успадковуються за аутосомно-домінантним типом і висока пенетрантність. Генетичне тестування є найефективнішим способом виявлення людей із генетичною схильністю до розвитку раку. Точна генетична діагностика дозволяє оцінити особистий ризик раку, а успадкований генетичний варіант може бути врахований при плануванні лікування та подальшому спостереженні як за неураженими, так і за хворими особами. У більшості випадків смертність від раку можна значно знизити в осіб з високим ризиком шляхом регулярного спостереження та профілактичних стратегій.