Микола Жупанюк, ортопед-травматолог

Про спеціальність

Моє основне завдання – покращити якість життя людини. Якщо в пацієнта, наприклад, погано функціонує кінцівка, то це завдає чимало клопоту: неможливо повноцінно працювати, робити хатні справи. Людині потрібно допомогти, і я це роблю. Свою професію асоціюю з роботою скульптора: зламану руку чи ногу потрібно не тільки правильно скласти, а і зробити так, щоб усе було естетично довершено.

Про емоції від роботи

У «ДОБРОБУТ» працюю вже третій рік і, звісно, ситуації трапляються різні – тож різні й емоції. Коли справ дуже багато й немає можливості повноцінно відпочити, буває дуже непросто віднайти внутрішню рівновагу. Та я людина доволі прагматична, тож ставлю на перше місце професійні справи, а переживання намагаюся завжди тримати під контролем, аби уникнути емоційного вигорання.

Про медичну мережу

Я маю досвід роботи і в держаних медичних закладах, і у приватних, тож є з чим порівнювати. В «ДОБРОБУТ» є все необхідне для плідної, результативної роботи: сучасне обладнання та якісний матеріал, щоб ефективно допомогти пацієнту (чого дуже бракує державним установам), комфортні умови для лікарів і пацієнтів. А ще «ДОБРОБУТ» дає можливість професійно рости та розвиватися. Моя професія спонукає до самовдосконалення.

Про пацієнтів

Усі ми різні, й до кожного потрібно знайти підхід. Трапляються випадки, коли людина не сприймає інформацію, яку намагаєшся їй донести. Найчастіше це стосується дотримання рекомендацій у лікуванні. Не всі усвідомлюють важливість тих чи інших дій, тож іноді замало просто роз’яснити – потрібно бути справжнім психологом, аби таки знайти спільну мову.

Хочу нагадати всім – ставтеся до себе і до свого здоров’я з повагою. Організм, як авто, компенсує ваше зневажливе ставлення до певного часу. Але якщо ігнорувати сигнали, все почне сипатися в один момент – і «електрика», і «ходова». Бережіть себе!

Про випадки з практики

Мені запам’ятався такий випадок: пацієнтка прийшла з донькою, і під час прийому ми трішки пограли з малечею. А коли жінка навідалася наступного разу, дівчинка подарувала мені свій малюнок із зображеним на ньому будиночком. Я його й досі зберігаю! Такі зворушливі моменти дуже тішать, так само, як і слова вдячності від тих, кому ти допоміг.