Кіста щелепи – порожнинне утворення в ділянці щелепи. Існує декілька видів, кожний з них потребує індивідуального підходу в лікуванні. Варто знати симптоми кіст під щелепою і над нею, щоб вчасно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою та уникнути небезпечних ускладнень.

• примордіальна кіста – розташовується у нижній щелепі на місці росту так званого зуба мудрості, може бути однокамерною та двокамерною, відзначається високим ризиком рецидивів – навіть після видалення може виникнути знову з причини травмування тканин під час операції;
• фолікулярна – формується, якщо у щелепі є зуби, яким не вдалося прорізатись, розташовується у ділянці росту верхніх та нижніх ікол;
• радикулярна кіста верхньої щелепи – діагностується найчастіше, формується безпосередньо біля кореня зуба, провокує прогресування запального процесу, в окремих випадках є причиною гаймориту (запалення гайморових пазух носа).

Встановлення діагнозу не викликає труднощів – стоматолог при огляді ротової порожнини візуально може виявити наявність утворення. Діагностика кісткових кіст щелепи часто потребує додаткового обстеження – найінформативнішим буде рентгенологічне.

У межах діагностичних заходів лікар може призначити томографію. Це допоможе визначити точний розмір кісти, місце її розташування, наявність запального процесу.

У процесі діагностики фахівці одразу визначають і походження кіст. Наприклад, причини кісткової кісти щелепи – запальний процес в окісті, який може розпочатись після травми.

Будь-які утворення підлягають видаленню. Одонтогенні кісти щелепи у дітей можуть лікуватись звичайним розтином, після чого утворення стає пласким та зникає. Такий самий метод застосовувати можна й при лікуванні дорослих, але можливі часті рецидиви.

Лікування кісти нижньої щелепи часто виконується за допомогою розтину та видалення вмісту кісти. Але такий підхід є доцільним лише у випадку, якщо немає пошкодження зубів. Клінічна картина при розвиткові кісти відсутня і пацієнти пізно звертаються до лікаря, тож результатом стає повна втрата функціональності зубів, розташованих близько до кісти та їх випадання. У такому випадку проводиться хірургічне втручання з приводу повноцінного видалення утворення. Після видалення неодонтогенної кісти щелеп пацієнту може бути потрібна допомога ортопеда.

У випадку діагностування великих кіст лікарі проводять одразу декілька маніпуляцій – видаляють утворення, встановлюють дренажну систему для виводу вмісту. Якщо була діагностована радикулярна кіста верхньої щелепи у запущеному стані, то лікування здійснюють одночасно стоматолог та отоларинголог – надто високим є ризик розвитку гаймориту з ускладненнями.

Операція з видалення фолікулярної кісти щелепи проводиться лише у випадку, якщо пошкоджені зуби. А при ранньому зверненні пацієнта до стоматолога може бути призначене терапевтичне лікування:

• канал зуба промивається спеціальними лікарськими розчинами;
• в канал вводять медикаменти, здатні зруйнувати утворення.

Якщо лікар переконається, що кіста ліквідована, канали зуба цементують. Таке лікування є припустимим, якщо розмір кісти не переважає 8 мм у діаметрі.