Гортань – це продовження верхніх дихальних шляхів. Розташована вона на передній поверхні шиї на рівні від 4 до 7 шийних хребців і сполучає між собою глотку та трахею. Складається гортань з декількох хрящів, поєднаних між собою зв’язками. Бере участь в диханні та формуванні мовлення.
Голосовий апарат, який забезпечує вербальну комунікацію (здатність розмовляти), розташований у верхньому відділі гортані. Він представлений голосовими зв'язками, які здатні поєднуватись і вібрувати, в результаті чого повітря, яке проходить у щілину між ними, утворює звуки різної тональності і смислового наповнення.
Операція з видалення гортані виконується лише в тих випадках, коли зберегти її неможливо.
Отож, маючи справу із захворюваннями гортані, хірурги намагаються виконувати органозберігаючі операції. Але в онкології видалення гортані при злоякісній пухлині – у більшості випадків, безальтернативний варіант. Завдяки видаленню гортані онкохворому можна врятувати і продовжити життя.
Операція, під час якої повністю видаляють всі структури гортані, називається ларингоектомія. Найчастіше її виконують при таких захворюваннях і патологічних станах:
В онкології ларингоектомію виконують здебільшого з метою видалення раку гортані (пухлини, яка утворюється з епітеліальних клітин). З меншою частотою її проводять при саркомі й рідкісних злоякісних новоутвореннях гортані (фіброзній гістіоцитомі, саркомі Капоші та інших).
При доброякісних пухлинах виконують менш радикальні операції:
Видалення гортані здійснюють при множинних папіломах (папіломатоз гортані), якщо видалити їх без значної травматизації здорових тканин органа не вдається. Папіломатоз гортані у дорослих відноситься до предракових захворювань, бо проходить з рецидивами і має схильність до малігнізаці, тому це є також показанням до видалення органа.
Перш ніж виконувати ларингоектомію, здійснюють максимально повне обстеження пацієнта, аби оцінити, чи є шанси збереження органа. Насамперед це:
При операції на гортані інгаляційна анестезія не підходить, тому хірурги зазвичай вдаються до альтернативних методів. При цьому обов’язково застосовують загальний наркоз. Його дають пацієнтові внутрішньовенно, вводячи в кров анестетики, а також міорелаксанти. Це занурює оперованого в глибокий сон і знижує чутливість до болю, а також дозволяє розслабити м’язи.
Після того, як пацієнту дали анестезію, хірург робить надріз на шиї. Далі відокремлює м’язи, здатні фіксувати гортань, і вирізає пошкоджений орган. Накладаються шви, проводиться контроль крововтрати. Також в ході операції роблять отвір в трахеї (стома), необхідний для дихання. У нього вставляється спеціальна трубка, кріпиться дренаж для відведення рідини. Після цього накладаються шви на м’язи і шкіру. В цілому весь процес триває від 5 до 9 годин.
Якщо є технічна можливість, видалення гортані поєднують з хірургічною пластичною операцією – трахеостравохідним шунтуванням з протезуванням. Цей метод являє собою модифіковану хірургічну методику формування каналу – фістули – сполучення між задньою стінкою трахеї та передньою стінкою стравоходу (на рівні трахеостоми), куди встановлюють голосовий протез. Сам голосовий протез являє собою силіконовий пристрій з клапаном, який пропускає повітря в сторону стравоходу , але не пропускає вміст стравоходу в трахею. Під час ковтання цей клапан закривається, захищаючи дихальні шляхи від потрапляння їжі та рідини. Головна перевага цієї техніки полягає в тому, що після операції хворий досить швидко починає говорити. При цьому мова поступово набуває темброву та емоційну складову.
Після операції з видалення гортані пацієнти в більшості випадків не відчувають болю, бо під час хірургічного втручання пошкоджуються дрібні нервові гілки. Відновлення чутливості може тривати декілька тижнів.
При правильно виконаному хірургічному втручанні стравохід, який розташовується поруч, не втягнений в операцію. Тим не менше харчування після видалення гортані здійснюється за допомогою назогастрального (носо-шлункового) зонду. Це роблять для того, аби досягнути максимального спокою в ділянці післяопераційної рани.
Оскільки після видалення гортані верхні дихальні шляхи перериваються в прямому розумінні, людина не може ні дихати, ні розмовляти.
Для відновлення дихання застосовують трахеостомічну трубку. Це металева порожня трубка, яку вводять через отвір на шиї (трахеостому) і через яку повітря надходить в бронхи, а далі в легені.
Для відновлення голосу, при неможливості в ході оперативного втручання виконання трахеостравохідного шунтуванням з протезуванням, в післяопераційному періоді потрібні складніші технічні засоби – апарати, здатні утворювати голос. Їх ще називають штучною гортанню, а застосовують таким чином: апарат прикладають до шиї, губи та язик рухають так, як робили це до видалення гортані при розмові – апарат перетворює механічні коливання на звуки. Голос виходить до певної міри «електронним». При цій невеликій незручності важливо інше: за допомогою таких голосоутворювальних апаратів до людини повертається можливість задіяти вербальний (словесний) метод комунікації.
Автор статті - Шукліна Юлія Володимирівна
Дата публікації: 21.08.2020