Ларингоектомія: показання, техніка операції, наслідки та їх усунення

Гортань – невеликий, але важливий орган. Він бере участь в диханні та формуванні мовлення.

Операція з видалення гортані виконується лише в тих випадках, коли зберегти її неможливо.

Гортань – це відрізок верхніх дихальних шляхів. Розташована вона на передній поверхні шиї на рівні від 4 до 7 шийних хребців, з’єднуючи між собою глотку та трахею. Складається гортань з декількох хрящів, з’єднаних між собою стягами.

Голосовий апарат, який забезпечує вербальну комунікацію (здатність розмовляти), розташований у верхньому відділі гортані. Він представлений голосовими стягами, які здатні з’єднуватись і вібрувати, в результаті чого повітря, яке проходить у щілину між ними, утворює звуки різної тональності і смислового наповнення.

Наслідки видалення гортані:

• незворотне порушення природного процесу дихання;
• неможливість відтворити мову, а отже підтримувати повноцінну комунікацію з оточенням;
• естетичний дефект передньої поверхні шиї, що особливо важливо для публічних осіб, людей, зайнятих в індустрії краси.

Тому, маючи справу із захворюваннями гортані, хірурги намагаються виконувати операції по збереженню органа. Але в онкології видалення гортані при злоякісній пухлині – у більшості випадків безальтернативний варіант. Завдяки видаленню гортані онкохворому можна врятувати і продовжити життя.

Операція, під час якої повністю видаляють всі структури гортані, називається ларингоектомія. Найчастіше її виконують при таких захворюваннях і патологічних станах:

• значна травматизація органа, що робить неможливою його пластику;
• злоякісні пухлини, які вражають гортань та які з технічних причин неможливо видалити без видалення всього органа (масивне проростання структур гортані первинною пухлиною, множинні метастази з інших органів).

В онкології ларингоектомію виконують в основному з метою видалення раку гортані (пухлини, яка утворюється з епітеліальних клітин). З меншою частотою її проводять при саркомі й рідкісних злоякісних новоутвореннях гортані (фіброзній гістіоцитомі, саркомі Капоші та інших). При доброякісних пухлинах виконують менш радикальні операції:

• якщо пухлина розташована в просвіті гортані – її видаляють через ларингоскоп;
• якщо новоутворення розташоване на зовнішній поверхні гортані – його вилущують, здійснивши розріз м’яких тканин шиї і намагаючись максимально зберегти хрящовий каркас гортані;
• якщо в процес втягнені окремі хрящі – здійснюють резекцію гортані (її часткове висікання). Залежно від локалізації і поширення патології резекція буває бокова, передня, передньобокова, горизонтальна і видалення надгортанника.

Окремий випадок – папілома гортані, яка є показанням для видалення органа. Вона розцінюється як умовно доброякісне новоутворення, бо проходить з рецидивами і можливий перехід до статусу злоякісних.

Видалення гортані здійснюють при множинних папіломах (папіломатоз гортані), якщо видалити їх без значної травматизації здорових тканин органу не вдається.

Перш ніж виконувати ларингоектомію, здійснюють максимально повне обстеження пацієнта, аби оцінити, чи є шанси збереження органа. Насамперед це:

• ендоскопічне дослідження гортані (огляд через ларингоскоп);
• рентгенографія органів грудної клітини (для виключення поширення на них пухлинного процесу);
• комп’ютерна томографія шиї (для уточнення поширення процесу);
• загальний аналіз крові.

Якщо є технічна можливість, видалення гортані поєднують з пластичною операцією – трахеостравохідним шунтуванням з протезуванням. Це хірургічне втручання, завдяки якому голос відновлюють, застосувавши імплантат.

Після операції з видалення гортані пацієнти в більшості випадків не відчувають болю, бо під час хірургічного втручання пошкоджуються дрібні нервові гілки. Відновлення чутливості може тривати декілька тижнів.

При правильно виконаному хірургічному втручанні стравохід, який розташовується поруч, не втягнений в операцію. Тим не менше харчування після видалення гортані здійснюється за допомогою назогастрального (носо-шлункового) зонду. Робиться це для того, аби досягнути максимального спокою в ділянці післяопераційної рани.

Оскільки після видалення гортані верхні дихальні шляхи перериваються в прямому розумінні, людина не може ні дихати, ні розмовляти.

Для відновлення дихання застосовують трахеостомічну трубку. Це металева порожня трубка, яку вводять через отвір на шиї (трахеостому) і через яку повітря надходить в бронхи, а далі в легені.

Для відновлення голосу в післяопераційному періоді потрібні складніші технічні засоби – апарати, здатні утворювати голос. Їх ще називають штучною гортанню, а застосовують таким чином: апарат прикладають до шиї, губи та язик рухають так, як робили це до видалення гортані при розмові – апарат перетворює механічні коливання на звуки. Голос виходить до певної міри «електронним». При цій невеликій незручності важливо інше: за допомогою таких голосоутворювальних апаратів до людини повертається можливість задіяти вербальний (словесний) метод комунікації. Детальніше про ці апарати можна прочитати на нашому сайті Добробут.ком.

1. Tonsillitis
2. Clinical Practice Guideline: Tonsillectomy in Children (Update). - This guideline was published in the February 2019 issue of Otolaryngology–Head and Neck Surgery on February 5.
3. Clinical Practice Guideline: Adult Sinusitis (Update). - This guideline was published in the April 2015 issue of Otolaryngology–Head and Neck Surgery on April 1.
4. Antony Koroulakis; Manuj Agarwal. - Laryngeal Cancer
5. Article: Nosebleed (Epistaxis). - Reviewed by a Cleveland Clinic medical professional on 10/23/2019.
6. Article: Nosebleeds. - Medically Reviewed by Brunilda Nazario, MD on July 07, 2020