Діагностика дилатаційної кардіоміопатії: основні методи обстеження

Кардіоміопатія (КМП) – незапальне ураження м’язової тканини серця. Хворіють люди обох статей у різних вікових групах. Виділяють гіпертрофічну, дилатаційну і рестриктивну кардіоміопатію. Смерть при ішемічній кардіоміопатії серця може статись через раптову зупинку серця. Тому надзвичайно важливими є своєчасні діагностика і лікування захворювання.

Ураження міокарда при КМП буває первинним і вторинним. Виділяють три основні форми первинної кардіоміопатії – вроджену, змішану, набуту. Вроджена кардіоміопатія обумовлена порушенням закладки тканин міокарда під час ембріонального розвитку.

Вторинні КМП розвиваються внаслідок якогось захворювання. Причинами вторинної кардіоміопатії у дітей можуть стати пневмонія, бронхіальна астма. У дорослих тригери розвитку захворювання – отруєння алкоголем, медикаментами, солями важких металів, а також вірусні інфекції, цукровий діабет, уремія, тиреотоксикоз, подагра, панкреатит, цироз печінки, міастенія.

Типи вторинної кардіоміопатії:

• алкогольна – розвивається внаслідок регулярної дії етанолу і формування жирової дистрофії міокарда;
• лікарська;
• дисметаболічна кардіоміопатія – виникає у результаті порушень обміну речовин при гіпо- і гіпертиреозі, цукровому діабеті;
• травна – розвивається внаслідок захворювань органів ШКТ (цироз печінки, панкреатит та інші);
• колагенозна – формується при патологіях сполучної тканини (склеродермія, СЧВ та ін.);
• інфекційна – її розвиток пов’язаний з дією бактеріальних, вірусних, паразитарних інфекцій;
• дисліпідозна – розвивається внаслідок порушення ліпідного об’єму (хвороба Андерсона-Фабрі, синдром Хантера, хвороба Сандхоффа);
• інфільтраційна – викликана інфільтрацією при саркоїдозі, карциноматозі, лейкемії;
• дисгормональна кардіоміопатія – розвивається через гормональні збої.

Гіпертрофічна кардіоміопатія – це виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка, що виникає без видимої причини. Симптоми гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії у 90% хворих проявляються вираженою задишкою у стані спокою та при фізичному навантаженні, а також нічними нападами серцевої астми. Пацієнти часто скаржаться на запаморочення.

Кардіоміопатія небезпечна тому, що за відсутності будь-яких клінічних ознак може настати раптова смерть (22% пацієнтів). Летальний наслідок частіше стається у підлітків та молодих людей. Приблизно в 60% таких випадків смерть настає у стані спокою, решта – після

значного фізичного навантаження.

Аритмія та ішемія міокарда можуть викликати артеріальну гіпотонію, посилення обструкції виносного тракту лівого шлуночка, вкорочення часу діастолічного наповнення, що і веде до смерті.

Ознаки рестриктивної кардіоміопатії:

• задишка;
• біль у серці при фізичній активності;
• периферичні набряки;
• болі у правому підребер’ї;
• асцит та збільшення живота;
• набухання вен на шиї.

При аускультації вислуховуються ритм галопу, систолічний шум недостатності мітрального та тристулкового клапанів. При застої крові у легенях чути хрипи.

Кардіоміопатія загрожує серйозними ускладненнями. Можуть розвитись:

• серцева недостатність;
• клапанна дисфункція;
• набряки;
• аритмії;
• емболія.

Обстеження пацієнтів з обтяженим сімейним анамнезом по КМП – основний спосіб раннього виявлення захворювання. Для постановки діагнозу використовують ЕКГ, ехокардіографію, велоергометрію, МРТ, рентгенографію грудної клітки, холтерівське моніторування.

Діагностика дилатаційної кардіоміопатії включає вивчення анамнезу, фізикальні, інструментальні та лабораторні методи обстеження (аналізи крові, ЕКГ, УЗД, рентгенографія грудної клітки, КТ/МРТ, навантажувальні тести та інші).

Ефективність бета-адреноблокаторів досягає 70%. Препарати помітно зменшують задишку, знижують потребу міокарда в кисневі, що полегшує стенокардію. Антагоністи кальцію призначають при протипоказаннях до використання бета-адреноблокаторів чи при їхній недостатній ефективності. Препарати знижують ЧСС та АТ, покращують діастолічну

функцію за рахунок фази швидкого наповнення.

Лікування алкогольної кардіоміопатії буде ефективним лише за умови повного припинення прийому алкоголю та корекції метаболічних порушень, викликаних захворюванням. Загалом терапія алкогольної КМП мало відрізняється від лікування кардіоміопатії іншої етіології.

Призначають блокатори рецепторів ангіотензину II, бета-адреноблокаторів, діуретики. Детальніше про лікування різних видів кардіоміопатії читайте на нашому сайті.