Як лікувати пієлонефрит нирок. Симптоми, ускладнення, групи ризику. Симптоматика і діагностика

Виявлення, лікування пієлонефриту та його попередження опирається на конкретні знання. Пієлонефрит – це патологія нирок інфекційно-запальної природи, у більшості випадків одностороння. За статистикою жінки хворіють частіше (в основному після циститу), чоловіки рідше (внаслідок ускладнення аденоми простати і простатиту). Хронічний пієлонефрит у чоловіків за клінічними симптомами нічим не відрізняється від жіночого варіанту.

У більшості випадків збудником виступає кишкова паличка, яка занурюється у сечовивідні шляхи та рухається вгору до нирки. Через певну анатомічну особливість жінки хворіють частіше: уретра коротша та ширша, а також ближче розташована до анального отвору.

У ряді випадків уражається нирка без залучення в патологічний процес сечового міхура. Особливо створює незручності гострий пієлонефрит, лікування якого залежить від виду інфекційного збудника.

Гостре інфекційне ураження нирки в основному розвивається дуже швидко, за декілька днів, іноді – годин (від швидкості процесу залежить, як лікувати пієлонефрит нирок). Симптоми – типові, як за будь-яких інфекційних захворюваннях:

1. Підвищена температура тіла (вище 38 градусів за Цельсієм).
2. Тремтіння, відчуття остуди, яке змінюється відчуттям жару.
3. Болючі неприємні відчуття в поперековій ділянці з одного боку (де проекція хворої нирки).
4. У багатьох випадках – нудота і блювання рефлекторного характеру.

Гострий процес скоро може перейти в хронічний пієлонефрит, лікування якого також зводиться до антибактеріальної терапії

Якщо паралельно вражений і сечовий міхур, то до вищеописаної симптоматики приєднується часте сечовипускання з різзю, при цьому сеча – темна і каламутна, неприємно пахне, в ряді випадків – кров у сечі.

Особливий різновид – інфекційне ураження нирок під час вагітності, чи так званий гестаційний пієлонефрит, діагностика якого повинна проводитись висококваліфікованим урологом.

Пієлонефрит небезпечний через ускладнення. Найчастіші:

1. Ниркова недостатність.
2. Абсцес (гнійник).
3. Сепсис (широке зараження крові).
4. На тлі сечокам'яної хвороби може виникнути калькульозний пієлонефрит, загострення якого може призвести до порушення уродинаміки і ниркових колік.

Якщо до пієлонефриту ви нічим не хворіли, то такі наслідки малоймовірні. Існує декілька груп ризику:

1. Діабетики.
2. Вагітні.
3. Люди похилого віку – старші 65 років.
4. Пацієнти з хронічними інфекційними враженнями.
5. Люди з ослабленим імунітетом.

Вторинний пієлонефрит виникає як ускладнення інфекційних захворювань.

Виявлення пієлонефриту базується на вивченні клінічної картини і даних додаткових методів обстеження – рівною мірою лабораторних та інструментальних. Якщо виникає двосторонній пієлонефрит, аналіз сечі не відрізняється від аналізу при односторнньому зараженні. Необхідний бактеріальний посів сечі для визначення чутливості флори до антибактеріальних препаратів, оскільки пієлонефрит викликають різні штами мікроорганізмів, які реагують по-різному на антибактеріальні препарати (зокрема антибіотики).

Окрім бактеріологічного аналізу, серед основних методів діагностики – аналіз крові та сечі, а також рентген-обстеження нирок на предмет виявлення каменів (завдяки їм клінічна картина пієлонефриту може суттєво відрізнятись). Насамперед аналіз сечі при пієлонефриті показує збільшення кількості лейкоцитів.

Окрім лікарських засобів, надзвичайно важливі постільний режим та спеціальна дієта. Не варто відмовлятись від вживання рідини (яка нібито навантажує нирки) – навпаки, пиття попередить зневоднення. Дієта може бути не надто строгою при лікуванні хронічного пієлонефриту.

Дієта може включати в себе черствий хліб, овочеві супи, каші, овочі, нежирні рибу та м’ясо, молоко та кефір, соняшникову олію. В помірних кількостях дозволяються фрукти, ягоди, соки з них, кріп та петрушка. Заборонені бульйони (як м’ясні, так і рибні), солодке та приправи слід вживати помірно.

Для лікування насамперед застосовують антибактеріальні препарати – зокрема антибіотики та нітрофурани, а також протизапальні ліки, які не діють на мікроорганізми, проте борються з наслідками їхньої життєдіяльності – запальним процесом в тканинах нирки. Хворий повинен пройти повний курс протиінфекційної терапії і приймати препарати до останнього дня курсу, навіть якщо симптоматика хвороби значно зменшилась чи взагалі не спостерігається.

Лікування гострого пієлонефриту має проводитись у клініці під наглядом уролога. На стадії затихання хвороби пацієнта можна виписати додому, але проводити періодичні контрольні обстеження.

Профілактика пієлонефриту зводиться до оперативного лікування хвороб нирок, дотримання санітарно-гігієнічного режиму та попередженння інфекційних захворювань.

Наш сайт – надасть вам максимум корисної інформації про пієлонефрит, його симптоматичні ознаки, діагностику та лікування.