Лікування та реабілітація компресійного перелому хребта у дітей та дорослих

Лікування компресійного перелому хребта – складне завдання, яке потребуватиме і від хворого, і від лікаря великої наполегливості. Боротьба з наслідками цієї травми може тривати місяцями, результати її передбачити складно. Однак зневірюватись не слід. Для того щоб зрозуміти, як впоратися з хворобою, варто вивчити її ближче.

З фізичної точки зору, перелом хребця настає тоді, коли навантаження на нього починає перевершувати його здатність протистояти фізичному впливу. Ця кістка найчастіше страждає при:

• автомобільних та інших аваріях (переважно ламаються шийні хребці);
• падінні з висоти у вертикальному положенні;
• ударі по голові важким предметом;
• стрибках у воду при пірнанні (найчастіше страждає шия).

Залежно від механізму травми можуть пошкодитися верхні шийні хребці, нижні (80% переломів шиї), а також поперекові і нижні грудні (верхні грудні страждають рідко).

Основний симптом компресійного перелому тіла хребця – біль. Інтенсивність варіюється від помірної (через це постраждалі доволі часто не звертаються за допомогою, вважаючи, що просто забилися) до сильної, такої, що потребує призначення потужних анальгетиків, включаючи наркотичні. Особливо сильні болі виникають при стисканні нервових корінців. У цьому разі виникає друга можлива ознака – порушення рухових і чутливих функцій у відповідній зоні іннервації.

Подібним чином проявляються і переломи зі вклиненням кісткового уламка в спинномозковий канал і стисканням або пошкодженням спинного мозку. У цьому разі крайнім ступенем вираженості неврологічних порушень є парапарез – параліч нижніх кінцівок, або тетрапарез – параліч усього тіла (якщо уражений шийний відділ).

Перше правило – забезпечити повний спокій ушкодженого сегмента. Це робиться негайно після травми: при переломах в шийному відділі накладається шийний комір, при травмах нижніх ділянок потерпілий іммобілізується (його прив'язують до довгої дошки). Ці маніпуляції виконують на догоспітальному етапі працівники «швидкої допомоги».

Подальша тактика залежить від ступеня компресійного перелому і від стабільності хребтового стовпа в місці травми. Стабільні переломи без неврологічних порушень і зі зменшенням висоти тіла хребця менше ніж на 50% (виявляється за допомогою рентгена) лікують накладенням екстензійного корсета на 16 тижнів. Згодом постійний корсет міняють на знімний з трьома фіксувальними точками.

При частковій або повній нестабільності місця перелому, наявності неврологічних порушень і недостатній ефективності вдаються до поступового розгинання пошкодженого відділу. Для цього використовують валики або спеціальні пристрої – реклінатори, висоту яких збільшують щотижня. Після розгинання також накладають корсет, при компресійному переломі хребта це обов’язково.

До хірургічного втручання вдаються за неефективності консервативного лікування і при серйозних неврологічних порушеннях, викликаних повним або майже повним руйнуванням хребця. Для цього за допомогою металевих гвинтів, пластин і стрижнів хребці вище та нижче пошкодженого фіксують до останнього, роблячи його нерухомим.

При великих пошкодженнях тіла хребця можливе його часткове або повне видалення та заміщення відсутніх частин аутотрансплантатом (виготовлений з кісток пацієнта), аллотрансплантатом (з обробленої трупної кістки) або навіть штучним протезом – кейджем, зробленим з титану або міцних полімерів.

Повернення потерпілого до нормального життя починається з перших днів після травми. Одразу після накладення корсета слід почати виконувати вправи за спеціальними схемами. Обов’язково – ЛФК при компресійному переломі хребців (грудних, поперекових, шийних), інакше можна втратити працездатність аж до повної нездатності обслуговувати себе.

Мета реабілітації в залежності від етапу лікування полягає спочатку у збереженні та поліпшенні тонусу організму, нормалізації роботи серцево-судинної і дихальної систем, профілактики зниження витривалості і м'язової сили. Пізніше гімнастика при компресійному переломі спрямована на поліпшення регенеративних процесів у зоні пошкодження, зміцнення м'язів поясу верхніх і нижніх кінцівок. Далі акцент робиться на відновленні мобільності хребта з подальшим зміцненням мускулатури. І на завершальному етапі відновлюють поставу, функції ходьби, продовжуючи при цьому зміцнювати м'язи рук, ніг і тулуба.

Вправи виконуються спочатку лежачи на спині, потім (приблизно через 2,5 тижні) допускається перевертання на живіт і виконання вправ з цього положення. Через півтора місяці заняття можна проводити у двох додаткових положеннях – рачки і на колінах. Зазвичай через 6-8 тижнів пацієнту дозволяється встати, і тоді вправи можуть виконуватись і стоячи.

Незалежно від віку результат лікування залежить від своєчасності та повноти надання медичної допомоги, а також від ретельності виконання самим пацієнтом всіх рекомендацій з гімнастики. Звичайно, в дитячому віці репаративні процеси протікають ефективніше, проте і у маленьких пацієнтів можуть виникнути неприємні наслідки:

• посттравматична дегенерація міжхребцевих дисків (остеохондроз);
• посттравматичні кіфоз і сколіоз (стійка деформація хребта в тій чи іншій площині);
• хвороба Кюммеля (некроз кісткової тканини внаслідок запалення тіла хребця).

До остеохондрозу та хвороби Кюммеля більше схильні дорослі, а викривлення найчастіше виникають у дітей. При компресійному переломі поперекового відділу в дитини розвивається сколіотична деформація, а при травмі грудного відділу більш часто виникає кіфоз.

Реабілітація після компресійного перелому хребта – справа складна, може розтягнутися на рік і навіть більше. На нашому сайті Добробут.ком надана інформація про вправи, що допоможуть повернути людину до нормального життя. Наполегливість у їх виконанні зменшить ризик неприємних наслідків компресійного перелому хребта – у дітей запобігши розвитку подальших деформацій, а у дорослих – початку дегенеративних процесів в зоні травми.