Причини, симптоми та лікування хвороби Крона у дітей та дорослих

Хвороба Крона у дорослих - це хронічна хвороба, що вражає найчастіше товстий і тонкий кишечник, при якій відбувається запалення всіх шарів травної трубки з розвитком різних, іноді важких ускладнень.

На жаль, сучасній медицині невідомі причини розвитку цієї патології. У її появі, як вважається, відіграють роль багато факторів:

• генетична схильність;
• порушення функцій імунної системи;
• зміни у складі кишкової мікрофлори;
• фактори довкілля.

За наявності навіть одного з перших трьох факторів ризик ХК зростає багаторазово – захворює 3 особи з тисячі у популяції. Підвищується ймовірність появи патології при курінні, хронічному стресі, гіповітамінозі D, харчуванні з переважно тваринною їжею та нестачею харчових волокон, кишкових інфекціях, особливо клостридіальної.

Цю патологію нерідко діагностують у двох вікових періодах: 20-30 років та 60-70 років. Це означає, що в дітей хвороба Крона виявляється порівняно рідко. Звичайними для неї ознаками є тривала діарея, тривалістю понад півтора місяці (найважливіший діагностичний критерій!), під час якої найчастіше домішків крові в стільці немає, болі в животі, підвищення температури тіла та анемія без наявності явних причин. Важливим для діагностики, поряд з описаними вище симптомами, вважається виявлення та ускладнень в області ануса:

• хронічних тріщин, особливо у випадках їхньої рецидивуючої течії;
• парапроктиту;
• свищей прямої кишки.

Нерідко відзначається наявність у хворих на ХК захворювань, що мають аутоімунну природу, але розташованих поза кишечником:

• артропатій;
• вузлуватої еритеми та гангренозної піодермії;
• афтозного стоматиту;
• запальних захворювань очей;
• хвороби Бехтерєва;
• остеопорозу та остеомаляції;
• псоріаза;
• амілоїдозу різної локалізації;
• стеатозу печінки (жирова дистрофія);
• жовчнокам'яної хвороби і т.д.

На початку захворювання діагностика його дуже складна через те, що хвороба Крона часто нагадує інші види кишкової патології. Часом доходить навіть до непотрібних операцій із приводу, наприклад, апендициту і лише на операційному столі з'ясовується справжня причина болю у животі. Однак при появі ускладнень та вдумливому вивченні вже наявних симптомів досвідчений лікар зможе запідозрити наявність цієї патології.

Серед ускладнень ХК виділяють:

• кишково-шкірні, міжкишкові, кишково-піхвові та кишково-міхурові свищі;
• інфільтрати, локалізовані в черевній порожнині;
• абсцеси;
• стриктури (стійке звуження) в різних відділах шлунково-кишкового тракту, що іноді ведуть до кишкової непрохідності;
• токсичну дилатацію ободової кишки;
• анальні тріщини;
• гнійне запалення навколоректальної клітковини (парапроктит);
• кишкова кровотеча.

Ціль, яку переслідує лікар – придушити загострення хвороби, перевести її в ремісію та попередити нове загострення. Другою метою є профілактика ускладнень та запобігання виникненню таких ситуацій, в яких операція стане неминучою. Третя мета – своєчасно розпізнати виникнення цих випадків та вчасно призначити хірургічне лікування. Це не означає, що лікар виконуватиме спочатку одне завдання, потім друге і лише потім третє — терапія проводиться з урахуванням всього комплексу завдань.

На початковому етапі та за відсутності ускладнень проводиться виключно консервативне лікування глюкокортикоїдами (препарати преднізолону), імуносупресорами (азатіоприн, метотрексат) біопрепаратами групи антитіл (інфліксімаб, адалімумаб, цертолізумаб, ведолизумиот), ведолизумаот.

Паралельно застосовують і симптоматичні засоби, що не впливають безпосередньо на хворобу, але усувають її несприятливий вплив на організм:

• препарати заліза для внутрішньовенного введення борються з анемією;
• сольові розчини відновлюють водно-електролітний баланс;
• препарати кальцію запобігають остеопорозу і т.д.

Хірургічне лікування починається лише тоді, коли виникають ускладнення, деякі дуже небезпечні. Але навіть у цьому випадку намагаються максимально зберігати уражений орган - ось відмінність хвороби Крона від виразкового коліту, при якому лікарі змушені видалити повністю виразку частину кишечника.

При перфорації тонкої кишки проводять видалення (резекцію) ураженого відділу і зшивають частину кишечника, що залишилася, або виводять її на шкіру живота, тобто накладають стому. Так само виглядає і операція при кишковій кровотечі.

Перфорація товстої кишки змушує хірургів вдатися до повного її видалення та накладання стоми. Це — операція, що інвалідизує, але на щастя така перфорація зустрічається вкрай рідко. Її проводять і при токсичній дилатації ободової кишки.

При захворюваннях періанальної зони (тобто навколо прямої кишки та анусу) роблять термінове хірургічне втручання для видалення гнійного вогнища. Тріщини і більшість свищів лікують консервативно, оскільки під впливом ліків вони зазвичай закриваються. Лише іноді доводиться вдаватися до їхнього дренування для поліпшення відтоку з них. Виняток – ректо-вагінальні та ректо-міхурові свищі, які потребують пластичної операції з їх закриття.

Хвороба Крона – хронічне, тривале захворювання, яке постійно прогресує. Більшість хворих неминуче виникають ускладнення, але що раніше розпочати лікування, то довше буде цей «світлий часовий проміжок». Рекомендується виключно ретельно виконувати рекомендації лікаря, і тоді шанс уникнути операції та інвалідності може бути досить високим.