Симптоми, діагностика і лікування сечокам’яної хвороби

Сечокам’яна хвороба (або уролітіаз) – захворювання, пов’язане з порушенням обміну речовин. Спровокувати появу каменів в одному з відділів сечовивідних шляхів можуть найрізноманітніші чинники – хронічна форма запальних процесів у цьому відділі організму, спадковість, пухлинні захворювання. Етіологія сечокам’яної хвороби остаточно ще не з’ясована, і сказати однозначно, що слугує поштовхом до появи каменів у сечовивідних шляхах, неможливо.

Ознаки розвитку патології майже завжди яскраво виражені, тому хворий не зволікає із зверненням до лікаря. До симптомів сечокам’яної хвороби, лікування якої може поводитись терапевтичними та хірургічними методами, належать:

1. Біль в поперековій ділянці. Він може турбувати хворого під час активних фізичних вправ, їзди на велосипеді. Біль може бути різким і нападоподібним, але в деяких випадках набуває постійного характеру.
2. Порушення сечовипускання. Хворі відчувають часті позиви до сечовипускання, але при відвідуванні туалету виділяється надто мала кількість сечі.

Уролітіаз характеризується і деякими загальними симптомами:

• здування живота;
• напруження черевних м’язів;
• напади блювання;
• нудота;
• підвищення температури тіла;
• остуда.

При обстеженні хворого із сечокам’яною хворобою будуть діагностовані гематурія, лейкоцитоз і дизурія.

Симптоми, перераховані вище, можуть бути характерними і для інших патологічних станів, тому пацієнт має пройти повноцінне обстеження. Діагностика сечокам’яної хвороби полягає в проведенні таких заходів:

• збір анамнезу життя і захворювання;
• огляд хворого;
• проведення комп’ютерної томографії;
• лабораторне проведення загального та біохімічного аналізу крові;
• лабораторне проведення аналізу сечі;
• дослідження каменя (при його наявності).

Уролітіаз нирок може піддаватись консервативному та оперативному лікуванню – все залежить від клінічної картини, загального стану пацієнта і результатів лабораторного дослідження.

Як лікують сечокам’яну хворобу:

1. За допомогою консервативних методик. Зазвичай таке лікування сечокам’яної хвороби застосовується, якщо пацієнт вперше звернувся за кваліфікованою медичною допомогою, а дослідження не показали наявність великої кількості каменів у відділах сечовивідної системи.
2. Симптоматичне лікування, як правило, застосовується для лікування уролітіазу, який супроводжується нирковою колькою. Лікар повинен максимально швидко полегшити стан пацієнта, позбавити його гострого нападоподібного болю.
3. Хірургічне видалення каменю. Урологія сечокам’яну хворобу розглядає як стан, що потребує оперативного втручання. Річ у тому, що рано чи пізно камінці набудуть великих розмірів, і без хірургічного втручання буде не обійтись. В особливо важких випадках видаляють камінці разом з ниркою. Найчастіше оперативне втручання застосовується для лікування сечокам’яної хвороби в чоловіків.
4. Літотрипсія. Це метод лікування сечокам’яної хвороби, який полягає у дії на наявні камінці ударною хвилею.
5. Інструментальне видалення. Проводиться, коли камінь опускається в сечовід, але подальший його вихід утруднений.

Найефективнішим методом лікування сечокам’яної хвороби вважають літотрипсію, своєчасне проведення якої дозволяє уникнути хірургічного втручання відкритим способом і видалення нирки.

У дитячому віці це захворювання діагностується доволі рідко, у більшості випадків причиною його розвитку є спадковий чинник. Методи лікування сечокам’яної хвороби в дітей майже не відрізняються від тих, які застосовуються для дорослих пацієнтів.

Досить ефективними є і народні способи лікування: різноманітні трав’яні відвари дозволяють знизити ризик утворення камінців, а наявні дрібні камінці можуть вільно вийти назовні через сечовід і сечовивідний канал. Але будь-які народні засоби повинні використовуватися лише з дозволу лікаря і не на шкоду медикаментозним призначенням. Більше інформації про те, як лікують сечокам’яну хворобу у дитячому віці, можна отримати на нашому сайті.

Сечокам’яна хвороба під час вагітності зустрічається вкрай рідко, але навіть якщо патологія була діагностована ще до моменту зачаття, це не є протипоказанням до виношування та народження дитини. Жінки з уролітіазом в анамнезі спостерігаються в акушера та уролога – впродовж всього терміну виношування дитини вони повинні регулярно проходити профілактичні огляди, щоб попередити розвиток ускладнень.

Сечокам’яна хвороба і вагітність цілком сумісні, ніякого впливу на внутрішньоутробний розвиток плоду патологія не здійснює. Але в жінки може розвинутись ниркова колька, а це є беззаперечним показанням до госпіталізації. Якщо ж вагітна перебуває поза межами стаціонару, то підтримати нормальну роботу сечовидільної системи вона може дотриманням певної дієти. Немає єдиних рекомендацій щодо харчування при сечокам’яній хворобі, призначення залежать від того, який саме вид камінців був діагностований. Для отримання консультації вагітній потрібно звернутись до уролога.

Сечокам’яна хвороба – патологія, яку цілком можуть контролювати і пацієнт, і лікар. Достатньо своєчасно пройти діагностику і виконувати призначення фахівців.