Чим небезпечне запаморочення: причини виникнення, наслідки та лікування

Запаморочення – це відчуття руху, якого насправді немає. Його зазвичай важко описати словами, і люди використовують різноманітні порівняння для того, щоб розповісти лікарю, що вони насправді відчувають. Для одного це «вертольоти», для іншого – «палуба корабля» або «гойдалка», а ще у когось «земля пішла з-під ніг» або інші асоціації.

Справа в тому, що запаморочення дійсно буває різним. Виділяють системне запаморочення, при якому є відчуття обертання предметів, які розташовані навколо, та приміщення навколо, та не системне, коли у людини порушується сприйняття власного тіла та контроль за його положенням в просторі. Різною може бути і тривалість цього стану: від короткочасних (до однієї хвилини) епізодів, до безперервного виснажливого запаморочення, що триває кілька днів.

Існують багато станів, при яких може виникнути запаморочення. Вони можуть бути як приємними та короткочасними, наприклад, катання на каруселі або швидкий танок, так і загрозливими, як-от гостре порушення мозкового кровообігу або значна крововтрата.

Однак якими різноманітними не були причини, можна виділити одну найчастішу. Це ДППЗ (доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення).

Діагноз даної патології надзвичайно красномовний:

• доброякісне – не становить загрози для життя
• пароксизмальне – воно проявляється раптовими короткими епізодами
• позиційне – провокується певними рухами та положеннями голови
• запаморочення – хибне відчуття руху, частіше обертального, але може мати інший характер.

ДППЗ – дуже розповсюджена патологія вестибулярної системи. Вона пов’язана з міграцією дрібних кристалів карбонату кальцію, так званих отоконіїв, в структурах внутрішнього вуха. Внутрішнє вухо є дуже чутливою системою, воно сприймає таку міграцію як рух, і одразу надсилає головному мозку помилкові сигнали. Так виникає відчуття руху без руху.

Зазвичай ДППЗ дебютує після тривалого перебування в горизонтальному положенні, тобто вранці. Типовими симптомами є короткочасні напади обертального, тобто системного, запаморочення, які швидко припиняються, коли людина перестає рухатися. Але майже кожен наступний рух буде знову провокувати запаморочення. Між нападами самопочуття не погіршується, тому хворі часто не звертаються до лікаря, просто обмежуючи свою повсякденну рухову активність.

Оскільки вестибулярна система має тісні зв’язки з системою окорухових нервів, то при такій причині запаморочення у людини виникають специфічні ритмічні рухи очних яблук, які мають назву ністагм. Для діагностики лікар виконує специфічні проби, під час яких фіксує появу та характер ністагму.

Оскільки ці рухи короткочасні та малоамплітудні, їх не завжди можна помітити та оцінити неозброєним оком. Тому для діагностики розроблено спеціальне обладнання, яке фіксує рухи очей під час виконання діагностичних проб. Це безболісно та безпечно для пацієнта і допомагає лікарю підтвердити або спростувати діагноз. Відеофіксація ністагму дозволяє визначити, який бік ураження, який з трьох каналів з цього боку уражений та в якій саме частині каналу знаходяться отоконії. Це важливо для обрання правильної тактики лікування.

Лабораторні аналізи, УЗД, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія не можуть ані підтвердити, ані спростувати діагноз ДППЗ. Розмір отоконіїв настільки малий, що їх не фіксують перераховані апарати. Тому виконувати ці обстеження не доцільно.

Медикаменти не приносять полегшення при даній патології. Не потрібно проходити курс «крапельниць» та потім впродовж місяців ковтати пігулки.

Лікування ДППЗ також механічне – репозиційні маневри, які виконує лікар або досвідчений фізичний терапевт за рекомендацією лікаря. Маневри безпечні та безболісні, не потребують спеціальної підготовки. У 80% випадків 1-3 підходів є достатнім, проте кожен випадок є індивідуальним, і попередній огляд лікаря є необхідним для виключення можливих протипоказань. Ефективність лікування оцінюється за допомогою того ж обладнання та по відчуттям пацієнта.

У медичній мережі «Добробут» діагностика та лікування ДППЗ здійснюється із застосуванням спеціального сучасного обладнання для відеоністагмоскопії – Nystalize VideoScope, що робить діагностичний та лікувальний процес точним та ефективним.

У кого може виникнути ДППЗ? У будь-кого. Частіше це люди старше 45 років, або ті, хто переніс травму голови. В багатьох випадках провокуючі фактори не можливо встановити.

Лікарі яких спеціальностей лікують ДППЗ? Оскільки вестибулярна система складається з структур внутрішнього вуха та нервової системи, діагностують ДППЗ оториноларингологи (ЛОР-лікарі) та неврологи. Лікують також ці спеціалісти та за їх рекомендаціями – фізичні терапевти.

ДППЗ є виліковним, але може повторюватися. Сторона ураження може бути тією ж, що в попередній раз, а може змінитися. Може змінитися й канал та його частина.

Не зважаючи на доброякісний характер ДППЗ, цю хворобу потрібно вчасно лікувати. Невилікуване запаморочення підвищує ризик падінь, особливо у літних людей, та негативно впливає на якість життя в цілому.

Сказ, як ви знаєте – небезпечна хвороба, яку можна попередити вакцинацією.

Люди, які постійно контактують із тваринами, що потенційно можуть бути носіями сказу, можуть і навіть повинні вакцинуватися профілактично.

Кому ж потрібна профілактична вакцинація?

• спеціалісти ветеринарної медицини;
• особи, що виконують роботи з виловлювання та утримання безхатніх тварин;
• працівники притулків для утримання тварин;
• працівники ветеринарних лабораторій, клінік та інших лабораторій, які працюють із типовим вірусом сказу;
• мисливці;
• лісники;
• працівники боєнь;
• таксидермісти;
• військові;
• листоноші.

Але це зовсім не вичерпний список!

Наприклад волонтери які працюють з рукокрилими теж мають бути вакциновані від сказу всі!

За рекомендацією ВООЗ:

«Діти які живуть або відвідують райони небезпечні щодо сказу, серед м'ясоїдних тварин, можуть бути вакциновані профілактично, якщо немає економічних, програмних або логістичних перешкод.»

А вся Україна – це саме така зона!

Тому моя рекомендація щодо профілактичної вакцинації:

Дітей - вакцинувати.

Дорослим, що мають навіть потенційно контакти з не дуже зрозумілими тваринами - вакцинація.

Яка схема вакцинації:

1. Основний курс вакцинації складається з трьох доз:

Перша доза – у день звернення.

Друга доза – через 7 днів.

Третя доза – через 21–28 днів.

2. Ревакцинація:

Через рік після основного курсу – одна доза.

Надалі кожні 5 років – також одна доза.

Чи потрібна вакцинація після укусу?

Якщо після вакцинації минуло:

• Менше ніж 3 місяців – додаткові щеплення не потрібні.
• Від 3 місяців до 5 років – вводиться дві дози вакцини (в 0 та 3 день), щоб «активувати» імунну пам’ять.

Антирабічний імуноглобулін вводити не потрібно.

Піклуйтеся про себе та своїх дітей – вакцинація рятує життя!