Як лікувати гайморит, види захворювання, причини, основні методи терапії

Гайморит – приватний випадок синуситу, при якому запальний процес виникає в області верхньощелепної (гайморової) пазухи носа. Розвиток цього захворювання спостерігається як у дорослих, так і в дітей, і часто пов'язаний з настанням холодів. Основна причина гаймориту – потрапляння та активний розвиток в гайморовій пазусі неспецифічних мікроорганізмів (стафілококів, стрептококів) і вірусів, які попадають у порожнину синуса з носа. Цей процес найчастіше є ускладненням перенесених респіраторних і вірусних захворювань. Нерідко причинами патології є алергічний компонент запалення гайморової пазухи. Одонтогенний гайморит може бути результатом патологічних процесів в зубах, яснах і навколишніх тканинах (карієс, періодонтит).

Гостра форма простого катарального гаймориту виявляється:

• сильною (односторонньою або двосторонньою) закладеністю носа, що підсилюється в положенні лежачи;
• неприємними відчуттями тяжкості, жару (перші дні), розпирання в області пазухи;
• слизово-серозними виділеннями з носа (через 2-3 дні після розвитку захворювання), іноді в значній кількості при сяканні;
• гнітючими головними болями;
• підвищенням температури із загальною млявістю і розбитістю (інтоксикація).

Гнійний гайморит протікає з аналогічними, але більш вираженими симптомами. Характерні ознаки гнійного характеру хвороби – жовто-зелені густі виділення з неприємним запахом. Особливо важко протікає гнійний гайморит у дитини. Посилені болі можуть віддавати в зуби, горло, набувати пульсуючого, гострого характеру.

Алергічний гайморит найчастіше розвивається в період цвітіння, при попаданні алергенного пилу в дихальні шляхи, при впливі хімічних і побутових подразників. Особливість цієї форми – швидкий розвиток, сильний набряк з появою на шкірі висипки, ознак кон'юнктивіту (почервоніння очей і сльозотеча), втрата нюху.

При будь-якій формі зустрічається односторонній та двосторонній гайморит.

Хронічна форма характеризується періодичними загостреннями хвороби, що протікають довгостроково, але без високої температури і вираженої інтоксикації.

Починати лікування можна тільки після звернення до лікаря-отоларинголога. Самолікування може бути марним, а в гіршому випадку завдати шкоди. Особливу проблему становить лікування гаймориту при вагітності.

При бактеріальних формах гаймориту, на фоні відсутності протипоказань, основна терапія покладається на антибіотики.

При цьому суворо дотримуються таких правил:

• обов'язково встановити чутливість мікрофлори до ліків. Поки проводиться лабораторне визначення, пацієнту призначається антибіотик широкого спектру;
• необхідно застосовувати максимальну дозу антибіотика строго за встановленим часом, без перерв;
• після визначення чутливості і при відсутності ефекту від прийнятого препарата протягом 3-4 діб антибіотик змінюють;
• при тривалому прийомі необхідно додаткове призначення протигрибкових препаратів (для уникнення грибкових ускладнень).

Особливої обережності призначення антибіотиків слід дотримуватися при лікуванні гаймориту в дітей.

Як лікувати гайморит небактеріального типу і чим доповнювати антибіотикотерапію при бактеріальній формі:

• при вираженій температурній та больовій реакції – протизапальні препарати з болезаспокійливим ефектом та жарознижувальними властивостями;
• полегшення носового дихання досягається в перші 5-7 днів застосуванням судинозвужувальних крапель. Більш тривалий прийом протипоказаний зважаючи на можливість розвитку ускладнень;
• форми алергічного гаймориту вимагають підбору антигістамінного засобу;
• при важких формах хвороби лікування доповнюється призначенням кортикостероїдів.

Фізіотерапія застосовується для усунення наслідків перенесеної гострої форми і для лікування хронічного гаймориту.

За показаннями використовують:

• вплив на зону хвороби високочастотним електромагнітним полем (УВЧ);
• інфрачервоне випромінювання лампи «Солюкс»
• діадинамотерапію (ДДТ) – імпульсний вплив з частотою струму 50-100 Гц;
• лазеротерапію;
• введення ліків в пазуху під тиском, з одночасним відсмоктуванням вмісту («зозуля») за допомогою спеціально розроблених катетерів.

Лікування гаймориту без проколу не завжди буває ефективним, у такому випадку лікар пропонує більш радикальні засоби впливу.

Показанням до цього виду терапії є відсутність результатів медикаментозних заходів, а також запущені, неліковані випадки. Найчастіше мікрохірургічне втручання – прокол при гаймориті.

Спеціальну голку вводять у саму пазуху під місцевим знеболенням. Потім порожнина промивається, при необхідності в неї вводяться лікарські речовини. Ця хірургічна процедура може повторюватися.

Що робити при гаймориті у випадку неефективності проколів? За показаннями проводять операції по розкриттю пазухи і прямого її очищення (антростомію).

Записатися на прийом до ЛОР-лікаря можна на сайті. Сайт містить багато додаткової інформації, яка може зацікавити читача.