Причини, симптоми та лікування дивертикуліту сигмовидної кишки

Дивертикуліт – це запалення дивертикулів, тобто грижеподібних випинань стінки товстого кишечника. Відповідно до прийнятої сучасної класифікації захворювань дивертикуліт сигмовидної кишки розглядається як одне з можливих ускладнень дивертикулярної хвороби.

Розвиток запального процесу провокується застоєм вмісту дивертикула. Самі випинання, що зовні нагадують бульбашки, з'являються внаслідок ослаблення мускулатури стінок товстого кишківника.

Найчастотніші причини формування дивертикулів:

• тиск кишкових газів;
• напруга в процесі дефекації;
• хронічні закрепи.
• Дивертикули невеликих розмірів небезпечні самі по собі, але в них можуть накопичуватися відходи життєдіяльності, тобто калові маси. Внаслідок цього з'являється ймовірність інфікування, яке і провокує запалення.

До факторів ризику зараховують:

• вік понад 40 років;
• недостатнє споживання клітковини;
• зловживання послаблювальними препаратами;
• ожиріння.

Клінічні ознаки дивертикуліту:

• інтенсивний біль внизу живота зліва;
• відходження крові та слизу з фекальними масами;
• підвищення температури (в межах субфебрильних значень);
• метеоризм;
• нудота;
• блювання;
• прискорене серцебиття (тахікардія);
• розлади кишечника (закрепи);
• погіршення загального самопочуття пацієнта.

Під час постановки діагнозу враховуються дані анамнезу, загального огляду та додаткових методів обстеження. Під час пальпації живота відзначаються здуття, напруга черевної стінки та її болючість.

У крові виявляється характерний для запалення лейкоцитоз, а в калі часто знаходиться прихована кров.

Вираженість ознак корелює з тяжкістю патологічного процесу. Диференціальна діагностика проводиться, зокрема, з дивертикульозом. Симптоматика в цілому схожа, але лихоманка та збільшення кількості лейкоцитів характерні саме для дивертикуліту.

Більш детальну інформацію про захворювання та методи його діагностики ви знайдете на нашому сайті Добробут.ком.

Під час легкого ступеня у більшості випадків одужання настає за доволі короткі терміни, іноді – навіть без лікарської допомоги.

До ймовірних ускладнень належать:

• поширення запалення на великий сальник або петлі тонкого кишківника;
• формування свища;
• стенозу сигмовидної кишки.

У разі своєчасного і адекватного лікування дивертикуліту сигмовидної кишки ймовірність розвитку ускладнень мінімальна.

У низці випадків необхідна госпіталізація хворого до профільного стаціонару. Консервативне лікування дивертикуліту включає антибіотикотерапію та призначення загальнозміцнюючих препаратів.

Існує ймовірність рецидивування – повторення періодів загострень. Частота їхніх появ зростає з кожним новим нападом хвороби. Під час рецидивів ставиться питання про хірургічне лікування дивертикуліту, яке передбачає резекцію (видалення) ділянки товстого кишківника. Це крайній захід, до нього вдаються, коли антибіотикотерапія не дає очікуваного ефекту, і існує ризик розвитку сильної кровотечі, перфорації, абсцесу або перитоніту.

Пацієнтам у разі загострення важливо суворо дотримуватися дієти. При цьому до раціону мають належати продукти зі зниженою кількістю клітковини, а хворі повинні споживати більше рідини (від 2 і більше літрів на добу). Через 4 тижні після стихання (купірування) гострого запалення доцільно повернути до раціону продукти харчування з високим вмістом клітковини – це необхідно для профілактики рецидивів.

У разі появи перших ознак дивертикуліту не займайтеся самолікуванням! Тільки кваліфікована консультація фахівця допоможе вам визначити правильний варіант терапії і уникнути серйозних ускладнень захворювання.