Причини розвитку, клінічні прояви та лікування хронічного тонзиліту

Хронічний тонзиліт – це запальне захворювання, що вражає піднебінні мигдалини. Воно протікає тривало та чергується з періодами стихання загострення симптоматики. Піднебінні мигдалики – це структури, які являють собою скупчення лімфоїдної тканини. Вони приймають безпосередню активну участь у формуванні імунного захисту.

Найбільш висока функціональна активність цих залоз характерна для дитячого віку. Запальні процеси, що протікають в мигдалинах, згодом сприяють формуванню загального (неспецифічного) імунітету. У зв'язку з цим величезне значення має своєчасне і адекватне лікування тонзиліту в дітей.

В клінічній практиці виділяють 2 основні форми перебігу патології:

1. компенсований тонзиліт;
2. хронічний декомпенсований тонзиліт.

Серед основних причин розвитку патології:

• часті ангіни;
• утруднене носове дихання;
• гнійні синусити;
• наявність хронічних інфекційних вогнищ (у т. ч. каріозних зубів);
• запалення аденоїдів.

Бактеріальний тонзиліт викликають мікроорганізми, головним чином – гемолітичні стрептококи. Їх активне розмноження починається на фоні загального ослаблення імунітету. Вірусний тонзиліт зумовлюється попаданням в організм вірусів грипу, парагрипу, кору, а також ентеровірусів, риновірусів та аденовірусів.

Характерними симптомами хронічного запалення мигдалин є:

• першіння та біль у горлі (інтенсивність больового синдрому варіюється від помірної до високої);
• кашель;
• підвищення загальної температури тіла;
• головний біль;
• набряклість у носоглотці (виявляється при огляді);
• формування гнійних пробок;
• неприємний запах з рота;
• загальне нездужання;
• підвищена фізична стомлюваність;
• збільшення шийних лімфовузлів.

Поява таких симптомів говорить про загострення хронічного тонзиліту. Температура звичайно не піднімається вище субфебрильних значень, але тримається тривалий час.

У ряді випадків при цьому захворюванні відзначаються ломота та біль у великих суглобах верхніх і нижніх кінцівок (частіше – колінному і променевозап'ястковому).

У дітей і підлітків нерідко діагностується гнійний тонзиліт, який зазвичай супроводжує запалення слизової оболонки глотки, тобто фарингіт. Ця форма захворювання може бути спровокована інфекційними агентами як бактеріальної, так і вірусної природи. Пробки при тонзиліті виявляються досить часто, особливо в дітей. Скупчення гною є причиною неприємного запаху з рота.

До загострень і ускладнень найчастіше веде самолікування і відсутність профілактичних заходів, які полягають у своєчасній санації хронічних вогнищ інфекції та зміцненні загального імунітету.

Загострення затяжного запального процесу часто відбувається на фоні загального переохолодження організму або після прийому холодних напоїв чи морозива.

Хронічний тонзиліт при вагітності може стати причиною порушень внутрішньоутробного розвитку дитини.

До ймовірних ускладнень належать:

• пієлонефрит;
• перикардит або ендокардит;
• ревматичні ураження суглобів;
• пневмонія;
• істотне зниження імунітету.

Терапія тонзиліту повинна бути комплексною. Вона передбачає санацію хронічних вогнищ інфекції, лікування запальних захворювань у суміжних тканинах, очищення мигдалин, зняття набряків і підвищення місцевого імунітету. У клініках практикується санація залоз ультразвуком і лазеротерапіэю.

Консервативне лікування хронічного тонзиліту проводиться при компенсованій формі. При декомпенсованій до нього вдаються, якщо є протипоказання до оперативного втручання (видалення мигдалин).

Чим лікувати тонзиліт в домашніх умовах, може порадити тільки лікар після точного діагнозу. Не рекомендується займатися самолікуванням! При бактеріальному генезі патологічного процесу виписують антибіотики пеніцилінового ряду (зазвичай для перорального прийому). При індивідуальній непереносимості лікарських засобів цієї групи призначають еритроміцин. Тривалість прийому становить в більшості випадків від 1,5 до 2 тижнів. Мигдалини рекомендується обробляти розчином Люголя або обліпиховою олією.

При вірусному тонзиліті антибіотики неефективні. Впоратися з високою температурою і больовим синдромом допоможуть Ібупрофен або Парацетамол (дітям краще давати Ацетамінофен). Крім симптоматичної терапії показано вживання імуномодуляторів.

Пацієнтів часто цікавить, чим полоскати горло при тонзиліті. Рекомендується відвар ромашки аптечної (2 ст. л. на склянку окропу), розчин харчової соди (1 ст. л. на 200 мл) і настій часнику (200 мл окропу на 2 подрібнених зубчики).

З фармакологічних препаратів найбільш ефективні розчин Фурациліну, Гексорал, Мірамістин і Хлоргексин.

Мінімальний об'єм рідини на кожну процедуру – 200 мл. Оптимальна температура для полоскань становить 36°С (плюс-мінус 2 градуси).

Лікування тонзиліту в дітей потрібно починати за появи найперших симптомів чи скарг. Необхідно звернутися до дільничного педіатра або ЛОР-лікаря. Одна з найчастіших причин захворювання в дітей – анатомічні особливості будови піднебінних мигдалин – наявність в залозах щілиноподібних ходів і розгалужених лакун, що утруднюють дренаж.

Хронічний тонзиліт у дитини нерідко сприяє сенсибілізації організму

Записатися до лікаря на прийом і з'ясувати питання – чим вилікувати хронічний тонзиліт назавжди – ви зможете на нашому сайті Добробут.ком.