Лікування пролежнів: санація виразок, медикаментозні засоби, фізіотерапія

Пролежнями називають ділянки некрозу та виразкувань м’яких тканин. Причини їхнього виникнення – тиск на тканини з боку твердих поверхонь та кісткових виступів і тертя, які призводять до порушення кровообігу. З’яві пролежнів сприяє наявність вологи. Пролежні з’являються при тривалому перебуванні пацієнта без руху та зміни положення тулуба. Локалізація пролежнів залежить від того, у якому положенні лежить хворий. Найчастіше стискання тканин відбувається в ділянці крижів, п’ят, ліктьових суглобів, лопаток.

Розвиваються наступні стадії пролежнів:

1. Зміна кольору шкіри (еритема, яка не блідне при натисканні).
2. Виникнення ерозії (відшарування епідермісу), поверхневої виразки. Підшкірна жирова клітковина при цьому у патологічний процес не втягнена.
3. Враження підшкірної жирової клітковини. М’язи у процес не втягнені.
4. Враження шкіри, м’язів та фасцій.

Чинники ризику з’яви пролежнів у лежачих хворих – вік більше 65 років, іммобілізація, порушення циркуляції крові, нетримання сечі і/чи калу. Детальніше про нетримання сечі читайте на нашому сайті Добробут.ком. Для попередження з’яви пролежнів слід міняти положення тіла пацієнта по можливості кожні дві години. Протипролежневі матраци, круги, подушки, накладки попереджають розвиток цієї патології, але не відміняють інших профілактичних заходів – перевертати хворого треба навіть при використанні матраців з низьким тиском.

Профілактика пролежнів полягає у регулярних гігієнічних заходах. Шкіра хворого має бути чистою та сухою. Необхідно часто змінювати натільну на постільну білизну. Пролежні у лежачих пацієнтів з нетриманням сечі та калу виникають частіше. Таких хворих ретельно обмивають, просушують шкіру, потім наносять спеціальний крем з цинком, який захищає шкіру від подразнюючої дії сечі та калу і мацерації шкіри (вологого роз’їдання). Ділянки, які натерлись, присипають тальком. Також слід регулярно перевертати пацієнта.

Чим лікують пролежні в домашніх умовах? Для цього використовують олію обліпихи та шипшини, ефірні олії з антисептичною та ранозагоювальною дією. При пролежнях I стадії ефективним є використання камфорної олії та мазей на її основі.

Лікування пролежнів I стадії полягає в усуненні тривалого безперервного тиску на м’які тканини і мінімізації дії пошкоджуючих чинників. Місцеве лікування виразки, яка формується, включає ретельний туалет зміненої шкіри. Ділянку запалення обробляють антисептичним розчином, просушують і наносять мазі, які покращують загоювання.

При пролежнях II стадії для захисту рани від бактеріальної флори накладають поліуретанові плівкові пов’язки, які при цьому не перешкоджають доступу кисню. На цій стадії шкірні пошкодження мають невелику площу, тому достатньо провести туалет з видаленням епідермісу у місцях утворення міхурів. За виразкою спостерігають до відновлення епітеліального шару. При з’яві будь-яких ознак запалення слід негайно розпочати антибактеріальну терапію.

Для наступної, III стадії характерним є некротичне враження шкіри з втягуванням підшкірної жирової клітковини. Чим лікувати пролежні у лежачих хворих у цих випадках? Основне завдання лікування – видалення хірургічним шляхом некротичних мас і очищення виразки від гнійного ексудату. Слід попереджати висихання рани, яка загоюється. Правильний догляд за нею включає промивання та накладання асептичної пов’язки. Зазвичай проводять зрошення фізіологічним розчином під тиском. За необхідності видаляють некротичні тканини. Проводять механічне, хірургічне та ферментативне очищення рани.

Лікування пролежнів IV стадії включає висікання некротичних тканин, видалення виділень, зволоження рани, яка загоюється. Окрім медикаментозних засобів, які використовуються у лікуванні III стадії, застосовують різноманітні фізіотерапевтичні методи: УВЧ, лазер, фонофорез, електрофорез із антибіотиками.