Причини, симптоми та лікування заїкання у підлітків, дітей та дорослих

Заїканням називають порушення плавності та ритму мови. Чому виникає така патологія, як вилікувати дитяче заїкання, чи можна ефективно боротись із заїканням у дорослих – ці та інші питання дуже часто задаються на прийомі у лікаря. Цю патологію ще називають логоневрозом.

Загалом заїкання розвивається у дитячому віці. Якщо воно спостерігається у дорослого, у більшості випадків це означає, що заїкання наявне у людини ще з дитинства, але його не лікували.

Виділені групи ризику дітей, у яких заїкання виникає частіше, аніж у інших. Це діти:

• які хворіють у ранньому дитячому віці на спазмофілію – тобто ті, у яких підвищена судомна активність;
• які мають родичів із заїканням;
• які характеризуються схильністю до тривоги;
• які часто присутні при сімейних конфліктах;
• які мають затримку мовного розвитку (це одна із найчастіших причин заїкання у дітей 4-5 років);
• яким адресовані підвищені вимоги від близьких, котрі намагаються пришвидшити мовний розвиток дитини;
• що спілкуються з людьми, у яких спостерігається заїкання;
• які з раннього віку вивчають дві та більше мов;
• котрі проводять багато часу перед телевізором чи комп’ютером, через що перевантажені інформацією.

Знання таких причин важливе не лише для лікування заїкання у дітей, але й для розуміння, як позбутися логоневрозу у дорослих.

Порушення мови при заїканні можуть бути наступного характеру:

• частотні повтори слів чи окремих звуків;
• збільшення часу, який людина витрачає на відтворення звуків чи складів (так звана пролонгація);
• часті зупинки мови;
• нерішучість при відтворені звуків чи складів, через що псується ритміка мови.

За характером порушення мови форми заїкання бувають такими:

• тонічна – характеризується паузою при відтворенні звуків чи складів або розтягуванням якогось звуку;
• клонічна – спостерігається у випадку, коли декілька разів повторюються одні й ті самі звуки, склади чи слова;
• змішана – одночасно постерігаються порушення мови, які є характерними для тонічної та клонічної форм заїкання.

Залежно від причини виникнення бувають такі форми заїкання, як:

• неврозоподібна – спостерігається при неврологічних порушеннях. Діти з таким різновидом заїкання відстають у розвитку від ровесників, а розмовляти починають із запізненням;
• невротична – спостерігається на тлі стресових станів – одномоментних (переляк, переживання) чи хронічних (постійна психологічна напруга у середовищі, де перебуває людина). Розвиток таких дітей відбувається нормально. Дорослі з такою формою заїкання практично без заминки розмовляють у нормальній обстановці, але починають заїкатись при виникненні стресової ситуації.

При невротичній формі заїкання часто виникає логофобія – страх розмовляти.

Методи корекції заїкання у дитини та дорослого напряму залежать від того, яка форма патології спостерігається.

Термін «логоневроз» логічніше застосовувати при визначенні невротичної форми патології, але його часто застосовують як синонім слова «заїкання».

Порушення мови при заїканні викликані спазматичним станом структур, які приймають участь у формуванні мови – а саме:

• язика;
• м’якого піднебіння;
• губ;
• м’язового апарату гортані.

Вправи від заїкання спрямовані на усунення цих спазматичних скорочень.

Спазми бувають:

• артикуляційні (страждають язик, м’яке піднебіння та губи);
• голосові стяги (страждає апарат гортані, при спазматичних скороченнях її м’язів виникає стан, схожий на гикавку);
• дихальні – при них «збивається» дихання, людина не може справитись з ним, створюється відчуття нестачі повітря (хоча об’єктивних передумов для скарг на такі порушення немає).

Спазматичні скорочення виникають тому, що у рухових мовних центрах, які знаходяться у головному мозку, утворюється надмірне збудження нервових структур, яке поширюється на сусідні дихальні центри і центри, що відповідають за емоції.

Перед тим як лікувати невротичне заїкання чи його неврозоподібний різновид, слід ретельно з’ясувати анамнез (історію) не лише захворювання, але і життя пацієнта. У розвитку заїкання однакову роль можуть відігравати чинники:

• медичні (патологія структур центральної чи периферичної нервової системи);
• особистісні (взаємодія з оточенням – у професійному, сімейному та приватному сенсі);
• соціальні (неблагонадійні умови проживання, які провокують переживання).

В основі лікування методи:

• логопедичні – формування правильної артикуляції та дихання при відтворенні звуків (наприклад, гімнастика при дихальному заїканні);
• психологічні – позбавлення пацієнта від психологічних проблем, які провокують заїкання;
• логопсихотерапевтичні – одночасна робота з пацієнтом логопеда та психолога;
• соціореабілітаційні – спрямовані на те, аби пацієнт не відчував дискомфорту під час перебування у якомусь колі людей при заданих обставинах;
• медикаментозні – застосування седативних (заспокійливих) препаратів;
• фізіотерапевтичні – в їх основі дія на організм заданих температур, випромінювання, водних процедур;
• нетрадиційні – голковколювання, гіпноз.

Розроблений цілий ряд способів лікування заїкання у підлітків, дітей та дорослих, але поки що ні один з них не дає гарантії повного вилікування. Також вважається, що немає ні однієї правильної на 100% методики позбавляння заїкання.

Всі методики, спрямовані на лікування заїкання, можна застосувати у таких формах організації, як:

• амбулаторна – у клініці пацієнт відвідує заняття, проходить процедури і так далі, решту часу може знаходитись поза межами клініки;
• стаціонарна – пацієнт постійно перебуває у клініці під медичним спостереженням;
• сімейна – при цьому кожен із членів сім’ї виконує якусь роль (в основному психологічну) у вилікуванні заїкання у людини;
• групова – пацієнт відвідує заняття у складі групи;
• індивідуальна – один фахівець працює лише з одним пацієнтом.

Більше інформації про лікування заїкання ви знайдете на нашому сайті.