Симптоми астми у дитини, методи діагностики, види бронхіальної астми

Бронхіальна астма – хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке у людей з підвищеною чутливістю до тригерів супроводжується обструкцією бронхів різного ступеню. Основні ознаки астми: напади ядухи, утруднення дихання, поява хрипів, кашлю, викликані набряком слизової оболонки дихальних шляхів. Діти з бронхіальною астмою часто страждають на харчову алергію, екзему та алергічний риніт. Астма вважається найпоширенішим хронічним захворюванням у дітей шкільного віку, потребуючим термінової госпіталізації та лікування.

Загальними симптомами є свистяче дихання, кашель, задишка і відчуття стискання в грудях.

У дітей, хворих на астму, можуть спостерігатись:

• кашель під час активності (ігри, сміх/плач);
• кашель вночі;
• хронічний кашель, який супроводжується хрипами (часто це єдиний симптом);
• прискорене дихання;
• відчуття слабкості/втоми, пасивність в іграх;
• скарги на стискання в ділянці грудної клітки;
• високий свистячий звук під час вдиху/видиху;
• помітний рух грудної клітки при диханні;
• задишка, відчуття нестачі повітря, утруднене дихання (частіше при контакті з алергенами).

Напад астми у дитини починається з кашлю, потім з’являється відчуття нестачі повітря, при цьому бронхи набрякають і заповнюються в’язким слизом. В залежності від частоти нападів астма буває легкої, середньої та важкої форми.

Симптоми астми у дитини схожі на ті, що виявляються при реактивному захворюванні дихальних шляхів. Тому для постановки діагнозу необхідне проведення додаткових обстежень для виключення іншої патології, яка викликає дихальну недостатність.

За європейською класифікацією виділяють наступні види астми:

• атопічну (алергічну): «винуватцем» нападу є алерген (пилок рослин, шерсть тварин, плісняві гриби, пилові кліщі);
• інфекційно-залежну: напад провокує вірусна чи бактеріальна інфекція;
• змішаний тип астми.

Окрім того, виділяють інші види бронхіальної астми: аспіринову, гормонозалежну, аутоімунну, викликану фізичним і/чи психоемоційним навантаженням.

Головними «провокаторами» захворювання виступають умовно-патогенні мікроорганізми, побутові та пилкові алергени.

Найпоширенішими тригерами у дітей молодшого віку є вірусні та бактеріальні інфекції дихальних шляхів. Фізичне навантаження також може спровокувати напад у дитини з неконтрольованою астмою. Гіпервентиляція, яка виникає при активності, викликає сухість слизової оболонки бронхів, що провокує бронхоспазм. Причому симптоми можуть з’являтись як за декілька хвилин після фізичних зусиль, так і через багато годин.

Алергічна астма у дітей загострюється після контакту з алергенами, які знаходяться у повітрі (пилок рослин, домашній пил). Також напад можуть викликати емоції (стрес, хвилювання), зміна погоди (низька температура у поєднанні з високою вологістю, сонячна вітряна погода, гроза), деякі медикаменти (антибіотики, вітаміни) тому дитина-астматик повинна приймати лікарські препарати лише після консультації з лікуючим лікарем. Додаткові подразники (тютюновий дим, забруднене повітря, сильні запахи) усугубляють вже наявні симптоми астми.

Причини астми у дітей точно не відомі, оскільки природа патології до кінця не вивчена.

Підвищують ризик захворювання:

• спадкова схильність: ймовірність виникнення бронхіальної астми в 6,6 разів вища у дітей, батьки котрих страждають на БА;
• діатез та інші алергічні захворювання у ранньому дитинстві. Детальніше про діатез читайте на нашому сайті Добробут.ком;
• несприятлива екологічна обстановка;
• часті ГРВІ з ускладненнями зі сторони бронхів;
• паління жінки під час вагітності;
• ожиріння у дитини.

Для постановки дитині діагнозу «бронхіальна астма» проводять низку досліджень Насамперед, це функціональні тести зовнішнього дихання, які дозволяють об’єктивно відслідковувати ступінь бронхіальної обструкції.

До них належать:

• спірографія – реєстрація об’му легень при диханні;
• пневмотахографія – визначення швидкості експіраторного потоку повітря в середині видиху;
• пікфлоуметрія – вимірювання пікової об’ємної швидкості під час форсованого видиху.

Оцінка алергічного статусу необхідна для підтвердження сенсибілізації до алергенів у навколишньому середовищі. Лабораторні дослідження крові та харкотиння допоможуть визначити важкість захворювання і ефективність лікування, також може знадобитись рентгенологічне дослідження і КТ.

Лікування бронхіальної астми у дітей проводять з урахуванням етіологічної класифікації захворювання та його важкості (ступеню бронхіальної обструкції). Вибір ліків для терапії залежить від віку пацієнта, типу астми, наявності супутніх захворювань, попередньої відповіді організму дитини на лікування. Медикаменти для лікування БА умовно поділяють на дві групи: для підтримувальної терапії (знімають запалення, покращують стан бронхів у період ремісії) і для купірування нападів.

Аби знизити частоту загострень, лікар має ідентифікувати алерген, щоб дитина уникала контакту з ним. Якщо дитина, яка страждає на БА, захворіла на ГРВІ чи грип, то лікування повинно проходити під спостереженням лікаря. У період ремісії показані фізіотерапевтичні процедури, масаж, спелеотерапія, санаторно-курортне лікування в умовах підходящого клімату.