Симптоми та принципи лікування переломів кінцівок методами традиційної медицини

У статистиці серйозних травм переломи рук і ніг займають перше місце. Це недивно, адже ці частини найбільш рухливі та частіше використовуються в тій чи іншій ситуації. У зимовий час найбільш поширеною причиною травм є падіння. Тактика лікування переломів кінцівок залежить від безлічі факторів, а наслідки – від виконання лікарських призначень.

Найчастішим є перелом променевої кістки типової локалізації. На цій кістці є одне місце, яке найчастіше ламається при падінні на витягнуту вперед руку. Плечові кістки також можуть пошкодитися при падінні на руку, навіть притиснуту до тіла. Даній локалізації притаманні всі описані ознаки перелому; також можливий крововилив у порожнину суглоба.

Такі переломи виникають внаслідок надмірного осьового навантаження, ударів по стегну і гомілці, автоаварій, а в людей похилого віку – від падіння набік (так ламається шийка стегна). Симптоматика ушкоджень цієї локалізації різноманітна. Для шийкових переломів стегна характерні біль у ділянці кульшового суглоба, поворот стопи назовні, неможливість підняти витягнуту ногу вгору, вкорочення кінцівки. При переломах малогомілкової кістки основним симптомом є біль у ділянці колінного суглоба (опорна функція не втрачена), при травмі великогомілкової кістки часто виникає зміщення через особливості прикріплення до неї м'язів. Досить часто після перелому гомілки з'являється набряк ноги. Більше того, через стискання судин він може зберігатися доволі довго навіть після звільнення вен від кісткового уламка, що тиснув на них.

Найпоширенішими серед усіх переломів кісток нижніх кінцівок є різноманітні переломи щиколоток. Виникають вони зазвичай при підвертанні ноги та перенесенні на неї всієї ваги, рідше - від прямого удару. Разом із гомілковостопним суглобом вони виконують опорну функцію, тому при їх переломі здатність людини наступати на постраждалу ногу різко падає. Біль при переломі гомілковостопного суглоба дуже сильний, що змушує потерпілого щадити місце травми. Майже завжди перелом щиколотки супроводжується чутним хрускотом. Через короткий проміжок часу після отримання травми з'являється набряк м'яких тканин і патологічна рухливість. При цьому щиколотка помітно збільшується в розмірах і відбувається візуальне згладжування контуру стопи.

Для цього типу травм найхарактернішою ознакою є біль. При ушкодженні кісток передплесна (п'яткової, таранної та ін.) також порушується опорна функція стопи. При травмах інших кісток людина може наступати на ногу, але щадить її.

Перелом мізинця на нозі, ознакою якого є біль, не порушує опорної функції кінцівки. Навіть при пошкодженні двох і більше пальців людина може ходити. Щоправда, дуже обережно.

Тактика лікування залежить від того, відкритий перелом у потерпілого чи закритий. Є і загальні принципи.

• При закритому переломі слід надати постраждалому зручне положення, забезпечити спокій пошкодженої кінцівки та негайно накласти іммобілізуючу шину з будь-якого підручного засобу – палиці, дошки, шматка фанери або пластику, навіть зі скрученого в трубку глянцевого журналу! Не слід намагатися випрямити зламану руку або ногу, іммобілізація проводиться в тому положенні, у якому кінцівка перебуває відразу після травми. При накладенні шини слід пам’ятати, що обов’язково повинні бути зафіксовані два суглоби (вище та нижче перелому), а при переломі стегна чи плечової кістки — три суглоби. Не потрібно фіксуватие шину занадто сильно, оскільки це може порушити кровообіг. Після іммобілізації потерпілого необхідно доставити в лікарню.
• Надання першої допомоги при відкритих переломах кінцівок повинне починатися не з іммобілізації, а із зупинки кровотечі. Для цього на рану накладають тиснучу пов'язку, а при її неефективності — гемостатичний джгут, який також виготовлений з підручних матеріалів – краватки, ременя, шнура, мотузки і т. д. Лише після надійної зупинки кровотечі кінцівку іммобілізують за описаними вище правилами і доставляють потерпілого в лікарню.
• Подальше лікування закритих переломів полягає в накладенні гіпсової пов'язки або лонгета для того, щоб забезпечити повну нерухомість кінцівки й дати можливість кісткам зростися. Термін іммобілізації залежить від тяжкості та місця перелому. Зняття гіпсу після перелому щиколотки проводиться через 4-6 тижнів, а при травмах кісток зап'ястя – навіть через 3 місяці з моменту травми.

Терміни реабілітації та її тактика залежать від тяжкості травми, методу лікування перелому та його локалізації. Терміни зрощення перелому променевої кістки руки зі зміщенням зазвичай не перевищують 4 тижнів, лікування цього типу травм майже завжди консервативне. А перелом шийки стегна може виявитися невиліковним через особливості кровопостачання головки стегнової кістки.

Перш ніж зняти гіпсову пов'язку, фахівець зробить контрольний рентгенівський знімок. Це потрібно для того, щоб переконатися в надійному зрощенні кісток. Тільки після цього лікар зможе сказати, коли, наприклад, можна наступати на ногу після перелому кісток нижньої кінцівки.

Після зняття іммобілізуючих засобів настає етап остаточної реабілітації. Це комплекс процедур, спрямованих на повернення функцій ушкодженої кінцівки – рухової, опорної (для ніг), хватальної (для рук) і т.д. Втім, деякі вправи можна починати робити вже в перші дні після травми. Наприклад, лежачі хворі повинні виконувати дихальну гімнастику, а постраждалим від перелому кісток ніг слід працювати здоровою кінцівкою, щоб не втратити рухливість і в ній. Навіть хворою рукою та ногою слід дозовано рухати – це покращує кровопостачання, посилює процеси відновлення і прискорює зрощення кісток. Особливо важлива реабілітація після перелому в дитини – руки ще не сформувалися повністю, ноги ще ростуть, і найменша помилка в лікуванні призведе до стійкої втрати працездатності.