Гонорея – інфекційне захворювання, що передається статевим шляхом. Збудник гонореї – бактерія Neisseria gonorrhoeae. Хвороба поширюється через статеві контакти з інфікованою людиною. Гонореєю можна заразитися при вагінальному, оральному та анальному сексі. Вона також передається від матері до дитини під час пологів. Вродженого або набутого імунітету до гонококової інфекції у людини немає, тому можливі повторні зараження.
Гонореєю хворіють близько 0,8% жінок і 0,6% чоловіків. За статистикою, щороку реєструється від 33 до 106 мільйонів нових випадків захворювання. Гонорея є другим за поширеністю інфекційним захворюванням, що передаються статевим шляхом.
Інкубаційний період складає від 2 до 14 днів. Зазвичай перші ознаки гонореї з'являються через 2-6 днів після зараження. У 50% інфікованих жінок не спостерігається ніяких проявів хвороби. Вони можуть не знати, що заразилися, і тому не звертатися за медичною допомогою. Це збільшує як ризик ускладнень, так і ймовірність поширення інфекції.
Захворювання може викликати ураження шкіри, артрит, ендокардит, менінгіт.
Гонореєю можна заразитися і при оральному сексі з інфікованим партнером. Як проявляється зараження гонореєю при оральному контакті? Така інфекція у 90% людей не викликає симптомів. Решта пацієнтів відчувають біль у горлі (гонококовий фарингіт).
Діагноз «гонорея» ставлять на підставі результатів аналізів і клінічної картини хвороби. Рекомендується проводити щорічне тестування жінок і чоловіків, які часто змінюють сексуальних партнерів.
Лабораторні тести на гонококковую інфекцію:
Діагностику хронічної гонореї проводять з провокацією пірогеналом. Пацієнтів обов'язково попереджають про реакцію на препарат: підвищення температури, м'язовий боль, слабкість.
Аналіз на статеву гонорею шляхом проведення мікроскопічного дослідження виділень за методом Грама не дає точного результату при діагностиці патології в жінок. Чутливість методу – близько 30-50%. Тому для лабораторної діагностики гонореї у жінок частіше використовують ПЛР і посів.
Для лікування гонококової інфекції застосовують антибактеріальні препарати. Схему прийому призначає лікар. Це може бути як одна ударна доза перорального антибіотика, так і стандартне дозування протягом семи днів. Препаратами вибору є цефтриаксон (розчин для ін'єкцій) і азитроміцин (капсули, таблетки). Лікування гонореї у чоловіків і жінок проводять за однією схемою.
Після курсу антибактеріальної терапії необхідно ще раз здати аналіз на гонокок. Повторне тестування рекомендується через три місяці після лікування.
Як лікувати гонорею, залежить від форми захворювання. Для терапії гострої гонореї зазвичай достатньо курсу антибіотиків. Якщо інфекційний процес поширився і або хвороба перейшла в хронічну форму, потрібне тривале лікування. Крім антибіотиків призначають імуномодулятори, гепатопротектори, вітаміни.
Гонорею називають «гусарським нежитем». Але хвороба насправді шкідлива і за відсутності або неправильного лікування загрожує серйозними ускладненнями.
Наявність гонореї в анамнезі підвищує ризик розвитку раку передміхурової залози.
Профілактика гонореї аналогічна до інших ЗПСШ. Детальніше про профілактику ЗПСШ читайте на нашому сайті. Уникати випадкових статевих контактів – єдиний вірний спосіб «не підхопити» інфекцію.
Безпечний секс означає вжиття заходів, що перешкоджають передачі інфекції від одного партнера іншому до і під час статевого контакту. Практика безпечного сексу включає скринінг на ІПСШ всіх статевих партнерів, використання презервативів, зниження кількості сексуальних контактів.
Імовірність розвитку гонореї збільшується:
Щоб уникнути зараження, слід дотримуватися правил інтимної гігієни, регулярно здавати аналізи на ЗПСШ і проходити огляди у лікаря. За найменшої підозри на інфікування, а тим паче при виявленні будь-яких відхилень від норми необхідно відразу звернутися в медичний заклад.