Приглухуватістю називають стійке зниження слуху, що утрудняє сприйняття мови та інших звуків. Виділяють три ступені приглухуватості: легкий (мовлення сприймається на відстані понад чотирьох метрів), середній (від двох до чотирьох метрів) і важкий (звичайна мовлення сприймається на відстані менше двох метрів).
При значному зниженні слуху пацієнтові може бути встановлена інвалідність. Підстава для третьої групи інвалідності при приглухуватості – двобічне зниження слуху четвертого ступеня.
Розрізняють три типи приглухуватості. Причиною нейросенсорної, або сенсоневральної приглухуватості є ураження звукосприймаючого апарату. Зниження слуху може з'явитися внаслідок мікроциркуляторних порушень у внутрішньому вусі, патології слухового нерва, хвороби Меньєра, ускладнень інфекційних захворювань. Незворотне порушення слуху може розвинутися після прийому ототоксичних препаратів, наприклад, антибіотиків групи аміноглікозидів, деяких сечогінних лікарських засобів. Причиною розвитку хронічної сенсоневральної приглухуватості може стати тривалий вплив побутового або промислового шуму, інтоксикація організму (свинцем, ртуттю).
Причина кондуктивної приглухуватості – перешкоди, які виникають на шляху проведення та підсилення звуку на рівні зовнішнього, середнього або внутрішнього вуха. Симптоми кондуктивної приглухуватості – зниження чутливості в сприйнятті звуків при збереженні їхньої виразності.
Шум у вухах при професійній приглухуватості часто з'являється з перших днів роботи на шумному виробництві та стає нав'язливим через 15-20 років тривалого перебування в умовах підвищеного шуму.
У одного й того ж пацієнта може поєднуватися кондуктивна і нейросенсорна приглухуватість. В цих випадках мова йде про змішану форму захворювання.
Зазвичай, призначають ноотропні та антигістамінні препарати. Якщо консервативна терапія не дає належного ефекту, показана хірургічна операція з відновлення слуху або слухопротезування. Слухові апарати при приглухуватості допомагають пацієнтам у повсякденному житті. Для корекції змішаного типу розладу слуху потрібні апарати більш складної конструкції. Детальніше про слухопротезування читайте на нашому сайті.
Основне правило при лікуванні гострої приглухуватості одного вуха – чим раніше встановлена причина й призначена відповідна медикаментозна терапія, тим більше шансів зберегти слух. Гостра нейросенсорна приглухуватість піддається корекції за допомогою лікарських засобів.
Медикаментозну терапію кожній дитині підбирають суворо індивідуально залежно від причин, які викликали нейросенсорну приглухуватість. При лікуванні нейросенсорної приглухуватості у дітей також доречні фізіотерапевтичні методи. Зазвичай, призначають магніто- та лазеротерапію. Рефлексотерапію проводять за індивідуальною програмою.
Мета комплексного лікування приглухуватості – поліпшення слуху, розвиток мовлення та навчальних навичок маленьких пацієнтів. Дітям із нейросенсорною приглухуватістю показані заняття з логопедом-дефектологом. Якщо у дитини четвертий ступінь приглухуватості й уже проведено операцію з кохлеарної імплантації, але мовлення відстає від вікової норми і вона погано засвоює навчальний матеріал, то може бути призначена мікротокова рефлексотерапія.
Хірургічні операції при кондуктивній приглухуватості забезпечують повне відновлення або істотне поліпшення слуху. У деяких випадках відновлення слуху можливе навіть при повній глухоті. Вид оперативного втручання залежить від характеру ураження звукопровідної системи.
Унікальні високотехнологічні операції при діагнозі приглухуватість дозволяють повернути слух пацієнтам із нейросенсорною приглухуватістю. Кохлеарний імплантат являє собою електронний пристрій, який складається з двох секцій. Під час кохлеарної імплантації у внутрішнє вухо вводять систему електродів, вони забезпечують сприйняття звуку за допомогою електричної стимуляції збережених волокон слухового нерва. Тобто пристрій працює в обхід пошкоджених волоскових клітин. Операція дозволяє людям із важким ступенем втрати слуху чути мовлення та інші звуки.
Автор статті - Іванова-Юр Ольга Валеріївна
Дата публікації: 03.12.2020