Езофагіт – захворювання, що характеризується деструктивними та запальними змінами слизової оболонки стравоходу. Езофагіт діагностується і як самостійне захворювання, і як прояв інших патологій шлунка чи стравоходу, інфекційних хвороб. Дізнайтесь, що таке дистальний і катаральний езофагіт, які симптоми та причини захворювання, які методи його лікування.
Основні причини – це подразнення стравоходу (механічне, хімічне, термічне, радіаційне), закидання в стравохід шлункового вмісту, інфекційні процеси, травми.
Збудниками інфекційного езофагіту виступають бактерії, віруси, гриби або паразити. Іноді збудників декілька.
Причина виникнення променевого езофагіту – радіаційний опік, який може виникнути після променевої терапії раку.
Це наслідок хімічного опіку стравоходу (зазвичай кислотою або лугом).
Це результат алергії.
Причини ерозивного езофагіту:
За характером запального процесу розрізняють катаральний, геморагічний, флегмонозний (зазвичай виникає при пошкодженні стінки стравоходу стороннім тілом), некротичний езофагіт. За перебігом виділяють гострий і хронічний. Останній часто розвивається при палінні, зловживанні алкоголем і гострою їжею. За локалізацією запального процесу розрізняють проксимальний (уражає верхні відділи стравоходу), дистальний (нижні відділи), тотальний езофагіт (весь стравохід).
Схожі симптоми спостерігаються і при недостатності кардії шлунка у дітей.
Лікування езофагіту залежить від причини, що викликала хворобу.
Ліки при поверхневому езофагіті – це препарати, які призначаються при гастроезофагеальній рефлексній хворобі –інгібітори протонної помпи, блокатори Н2-гістамінових рецепторів, прокінетики, антациди.
Антибіотики, протигрибкові засоби, противірусні препарати призначають для лікування інфекційного езофагіту. Препарати від кандидозного езофагіту – клотримазол, міконазол, кетоконазол, флуконазол, ітраконазол, флуцитозін, каспофунгін. При терапії кандидозного езофагіту в пацієнтів з імунодефіцитом препаратами вибору виступають кетоконазол і флуконазол. Через кращу засвоюваність найчастіше призначають флуконазол. Якщо у пацієнта порушене ковтання, рекомендовані парентеральні форми препарату.
Засоби лікування рефлекс-езофагіту різного ступеня кардинально відрізняються. Якщо при поверхневому езофагіті терапію починають із трав'яних зборів (ромашка, звіробій, деревій), дієти, антисекреторних засобів, антацидів, то при захворюванні 2-4 ступеня для зменшення запалення призначають кортикостероїдні препарати. При значному ураженні стравоходу може бути показане внутрішньовенне харчування, яке допоможе уникнути подразнення слизової і прискорить загоєння.
У важких випадках і при ускладненнях езофагіту може знадобитися хірургічне лікування.
Езофагіт уражає від двох до п'яти відсотків людей віком 55 років і старше. Надмірна вага збільшує ризик розвитку езофагіту, тому профілактика захворювання включає контроль ваги, здоровий спосіб життя, дієту, своєчасну терапію захворювань органів ШКТ.
Харчуватися потрібно невеликими порціями, але часто. Продукти, що викликають печію, слід виключити з раціону.
Ослаблення імунітету на фоні інфекційних захворювань також підвищує ризик розвитку інфекційного езофагіту.
Автор статті: Буяновський Руслан Васильович
Дата публікації: 02.11.2020