Хламідіоз – захворювання, яке належить до категорії венеричних. Саме ця патологія діагностується найчастіше випадково – жінка чи чоловік просто приходять на профілактичний огляд до лікарів або потрапляють до стаціонарних відділень лікувальних закладів і там виявляють хламідіоз. Тим не менше симптоми хламідіозу в жінок та чоловіків у деяких випадках виражені слабко, проте їх можна відзначити та вчасно діагностувати захворювання.
Хламідії – мікроорганізми, які не живуть поза межами людського організму, тому побутовий шлях поширення інфекції лікарями не розглядається. Відповідь на питання «Як передається хламідіоз?» – це статевий шлях, тобто хвороботворні мікроорганізми проникають в організм здорової людини лише при статевому контакті, і вагінальному, і анальному. Зате оральний секс у плані інфікування хламідіями вважається абсолютно безпечним, тому причини зараження оральним хламідіозом лікарі назвати не можуть. Варто врахувати, що ці мікроорганізми можуть спровокувати розвиток інфекції не лише у статевій системі, але, наприклад, і в очах.
Як тільки хламідії потрапляють в людський організм, починається інкубаційний період захворювання, який може тривати 1-3 тижні – ніяких симптомів чи змін у самопочутті заражена людина не відчуває. Проте хоч у людини і спостерігається відмінне самопочуття, хламідії активно ростуть і розмножуються у організмі.
Якщо хламідії проникнули в організм вагітної жінки, то з’являється ризик зараження дитини – хламідії потраплять в її організм під час пологів. Тому лікарі обов’язково направляють здати аналіз крові на хламідії при вагітності.
Небезпека захворювання полягає у його безсимптомному перебігові. Перші ознаки прояву хламідіозу, звичайно, є, проте їх може помітити лише уважна людина:
Теоретично така можливість є, проте на практиці лікарі ні разу не фіксували цей факт.
Варто відзначити, що це захворювання не лише проходить майже безсимптомно. Прояви хламідіозу буквально через 10-14 днів зникають самі по собі, але це зовсім не означає, що хвороба відступила – навпаки, хвороботворні мікроорганізми активно розмножуються, поширюються по організмові і починають вражати внутрішні органи.
Діагностика хламідіозу очей і статевих органів повинна здійснюватись лише в лікувальних закладах. Симптоми захворювання не інтенсивні, а виявити хвороботворні мікроорганізми можуть тільки лабораторні вивчення мазків з уретри та піхви. Лише після підтвердження діагнозу лікар призначить лікування, без прийому специфічних медикаментів не обійтись.
Лікування хронічного хламідіозу антибіотиками (втім, як і гострого) повинно проводитись за певною схемою. Як правило, пріоритет надається препаратам, які діють внутрішньоклітинно – тетрацикліновий ряд, макроліди, фторхінолони. Якщо у хворого виявляють змішану інфекцію, то лікарем буде підбиратись індивідуальна схема лікування урогенітального хламідіозу. Часто разом з хламідіями діагностується грибкова інфекція, і тоді пацієнту призначать препарати антимікотичної дії – Ністатин, Пімафуцин у таблетованій формі.
Багато хворих задається питанням «навіщо і як лікувати хламідіоз препаратами імуномодулюючого ряду». Не можна стверджувати, що ці засоби лікують саме хламідіоз, проте імуномодулятори укріплюють імунітет – збільшується кількість антитіл в організмі, активізується опірність до інфекцій, а це значно скорочує терміни лікування.
Хворим буде рекомендовано скоригувати раціон харчування і ввести в меню молочні та кисломолочні продукти, можуть бути призначені фізіопроцедури і препарати місцевої дії (свічки у піхву) для того, аби позбавити від свербежу та печії.
Детальну інформацію про те, які можуть бути наслідки хламідіозу в дітей, які аналізи треба здати для діагностики і чому лікарі визнають захворювання небезпечним, можна отримати на нашому сайті.
Автор статті: Корх Наталя Вікторівна
Дата публікації: 18.09.2020