ВІЛ-інфекція – шляхи зараження, симптоми, лікування та профілактика

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) – інфекційне захворювання, яке вперше було описане в 1981 році. Вірус відрізняється повільним розвитком, тому тривалий час може ніяк себе не проявляти. Проте в медицині виділяють перші ознаки ВІЛ, про які має знати кожна людина. Своєчасне діагностування дозволяє підібрати ефективну терапію і продовжити життя хворого.

Цей вірус присутній в будь-якому біологічному матеріалі, але заразитися можна лише через кров, сім'яну рідину, грудне молоко, лімфу і секрет, що виробляється в піхві. Інфікування може відбутися при попаданні зазначених біологічних матеріалів у кровотік або лімфатичну систему здорової людини. За статистикою, інфікування не відбувається при попаданні зараженого матеріалу на рану, що кровоточить.

Інфікування вірусом імунодефіциту людини часто відбувається при незахищених статевих контактах із хворою людиною і при багаторазовому використанні нестерильних медичних інструментів. Знаючи про те, як передається ВІЛ, можна завжди попередити вірус. Побутовим шляхом він не передається, а це значить, тож можна спокійно спілкуватися з хворою людиною (сидіти за одним столом і користуватися загальною посудом). Річ у тому, що ВІЛ дуже слабкий і у відкритому середовищі гине за лічені секунди, припиняючи своє існування при температурі 56 градусів і вище.

Вірогідність зараження ВІЛ інфекцією дуже висока у медичних працівників, які виконують ін'єкції. Їм проводять профілактичні заходи для попередження зараження у вигляді місячної терапії антиретровірусними препаратами.

Інкубаційний період ВІЛ складає від 3 тижнів до 3 місяців, але в деяких випадках може тривати до року. Протягом цього часу ніяк себе не проявляючи, вірус активно росте і розмножується, проникаючи в усі органи і системи організму. У цей період діагностувати захворювання можна лише шляхом лабораторного дослідження біологічного матеріалу людини.

Симптоми ВІЛ на ранніх стадіях:

• загальна слабкість, постійне нездужання, занепад сил;
• періодично з'являються висипання на шкірних покривах і слизових;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• збільшення печінки і селезінки.

Із прогресуванням хвороби з'являються часті ангіни і тонзиліти, герпетичні захворювання, пневмонії різного виду. З часом всі захворювання зникають – починається латентний період. Єдиним проявом хвороби, що протікає в латентній стадії, є попарно збільшені лімфовузли при ВІЛ інфекції.

Латентна стадія захворювання може тривати до 20 років, але в це 6-7 років. Потім настає термінальна стадія, для якої характерні незворотні патологічні процеси у всіх органах і системах людини. Навіть грамотно проведена медикаментозна терапія при ВІЛ в термінальній стадії не допоможе.

Лікарських засобів, які здатні повністю вилікувати ВІЛ, досі не розроблено. Своєчасна діагностика і грамотно підібрана терапія допоможуть збільшити тривалість життя хворого і поліпшити його якість. Лікування ВІЛ-інфікованих дітей вважається найбільш ефективним, оскільки хвороба діагностується на ранній стадії. Лікарська терапія попереджає поширення вірусу на весь організм. Діти з таким діагнозом змушені все життя перебувати на підтримувальній терапії.

Багатьох цікавить, скільки живуть хворі з ВІЛ. Якщо раніше середня тривалість життя таких людей складала 37 років, то нині вона збільшилася до 41 року. Звичайно, це умовні цифри. Багато залежить від загального стану хворого, способу життя, рівня наданої допомоги. Вкрай важливо уникати всіляких хвороб і своєчасно проводити профілактику інших інфекцій. Вірусне навантаження при ВІЛ може спровокувати агресивний розвиток основного захворювання, і термінальна стадія настане дуже швидко.

Лікарі наполягають на тому, щоб кожна людина після незахищеного статевого акту з ненадійним партнером проходила обстеження. У будь-який момент можна здати анонімний аналіз крові на ВІЛ і переконатися в тому, що інфікування не відбулося, або отримати кваліфіковану допомогу в разі підтвердження зараження. Після отримання результатів аналізів лікар проведе бесіду з пацієнтом, надасть рекомендації по профілактиці і розповість, які препарати повинні входити до складу аптечки анти ВІЛ.

Для попередження інфікування вірусом імунодефіциту потрібно дотримуватися таких профілактичних заходів:

1. Статевий акт повинен здійснюватися лише у презервативі, оскільки ніякі інші контрацептиви від зараження не рятують.
2. Ін'єкційна наркоманія – прямий шлях до зараження ВІЛ, тому потрібно докласти максимум зусиль для лікування наркозалежності або, у разі незворотності процесу, користуватися тільки стерильними одноразовими шприцами.
3. Татуювання і пірсинг повинні виконуватися лише в спеціалізованих салонах з дотриманням всіх правил гігієни.

Профілактика ВІЛ інфекції – важлива частина попередження інфікування. Люди повинні бути ознайомлені і з внутрішньою профілактикою в лікарнях. У першу чергу це стосується медичних працівників, які всі маніпуляції повинні виконувати в рукавичках.

Більш докладно про те, в чому різниця між ВІЛ та СНІД, що є профілактикою інфікування і до якого лікаря звертатися за допомогою, можна дізнатися на сторінках нашого сайту.