Сергій та Олена – добровольці медичного батальйону Госпітальєри. Вони воліли б зовсім не розповідати про свої вчинки, адже не бачать у них нічого особливого. А тим часом завдяки зусиллям тисяч таких самовідданих хлопців й дівчат до рідної України сьогодні повернувся Херсон. Як повернуться всі окуповані міста й села!

Ціна кожної перемоги дуже висока. А ми робимо, що в наших силах, аби наші воїни були здоровими та сильними.

Сергій та Олена опинилися у шпиталі «Добробуту» у жовтні, майже одночасно, після того, як потрапили під мінометний обстріл, виконуючи бойове завдання на передовій.

Сергій отримав проникаюче поранення обличчя (уламок від міни влетів у ліву щоку хлопця та вилетів крізь його вухо) та перелом фаланги пальця. Лікарі сказали, що Сергію пощастило.

Уламок не зачепив життєво важливих органів. Був би він трохи більший чи летів би під іншим кутом – й хлопець втратив би око, кисть, отримав перелом щелепи… Натомість одразу після поранення Сергій ще мав достатньо сил, щоби не просто встояти на ногах, а й врятувати життя своєму побратиму, що стікав кров’ю через поранення артерії на нозі. Медики не мали вузлового турнікету, аби зупинити кровотечу, тому Сергій щосили стискав рану товариша дорогою до стабілізаційного пункту. Це допомогло виграти дорогоцінний час і врятувати хлопцеві життя.

Після цього Сергія госпіталізували до «Добробуту». Наші лікарі ретельно обстежили його й провели кілька операцій – на руці й на вусі. Наразі все добре загоюється.

З Оленою (вигадане ім’я – дівчина переживає, щоби близькі люди не дізналися про її травми) ми познайомилися кількома місяцями раніше. Дівчина тривалий час привозила до нас на лікування захисника, який втратив ногу на війні. Хлопець потребував кількох операцій й тому мав час від часу приїздити до госпіталю. А оскільки його домівка у Львівській області, сам би він цей шлях не подолав. Олена приводила й відвозила захисника на своєму екіпажі, піклувалася про нього, обирала для нього милиці разом із нашими фахівцями. А тепер дівчина й сама потребує допомоги.

Олена отримала не проникаюче вогнепально-осколкове поранення грудної клітки, закриту черепно-мозкову травму, забій легені та гемопневмоторакс. За дві хвилини після поранення Олена дуже ослабла й вже не могла допомогти ані іншим, ані собі. Побратими евакуювали її спершу до стабпункту, а згодом — до нас.