Гемоперикард при гострому інфаркті міокарда: симптоматика та лікування

Гемоперикард: причини, симптоми, діагностика і лікування

Гемоперикард — небезпечний стан, що супроводжується крововиливом у порожнину перикарда і порушенням серцевої діяльності. Залежно від причини гемоперикард може бути травматичного і нетравматичного генезу. Травматичний виникає внаслідок поранення грудної клітини, сильного удару в область серця, лікувальних (діагностичних) маніпуляцій (перфорація серця катетером, серцево-легенева реанімація), хірургічного втручання.

Причини нетравматичного гемоперикарду:

інфаркт міокарда;
гемофілія, геморагічний діатез;
пухлини перикарду і міокарду;

розрив серцевої аневризми або розрив аневризми коронарної артерії;
системні захворювання організму (червоний вовчак тощо).

До провокуючих чинників лікарі відносять вік, старший за 50 років, порушення згортання крові, патології судин, тривалу променеву терапію, тривалий прийом окремих лікарських засобів.

Клінічні ознаки гемоперикарду

Вираженість симптоматики залежить від об’єму крові в області перикарду і ступеня стиснення серця. Перші ознаки гемоперикарду ділять на суб’єктивні й об’єктивні. До перших належать страх, неспокій, утруднене дихання, підвищене потовиділення, загальна слабкість.

Об’єктивні:

тахікардія;
зниження артеріального тиску (гіпотензія);

порушення свідомості;
збільшення печінки, асцит;
синюшний колір шкіри;

біль в області серця/у надчеревній ділянці/у правому підребер’ї.

Скупчення в порожнині перикарда 400 мл крові і більше — вкрай небезпечний стан, який може спричинити зупинку серця. При стрімкому скупченні крові смерть настає протягом декількох хвилин після початку розвитку гемоперикарду.

Діагностика гемоперикарду

Крім огляду хворого, вислуховування серцевих тонів і перкусії ділянки серця лікар призначить низку додаткових досліджень, які допоможуть поставити діагноз і обрати курс лікування.

Діагностика гемоперикарду включає такі додаткові методи обстеження: електрокардіограма, рентген грудної клітки, ехокардіографія, аналіз крові і сечі. В окремих випадках лікар може призначити діагностичну пункцію перикарда, біопсію перикарда, бактеріологічний (цитологічний) аналіз перикардіальної рідини, КТ.

Диференціальну діагностику хвороби проводять з ексудативним перикардитом, тромбоемболією гілок легеневої артерії, плевритом, медіастинітом, гострим панкреатитом, проривною виразкою шлунка.

Лікування при гемоперикарді

Основна мета лікування — усунення причин, що викликали патологію, зменшення тиску на серце і нормалізація серцевої діяльності.

Гостра форма вимагає хірургічного лікування. Розміри оперативного втручання визначає тяжкість травми.

Лікування при хронічному гемоперикарді — це суворий постільний режим та призначення кровоспинних препаратів і засобів для підтримки роботи серця. За наявності інфекційного ураження призначають антибіотики і протизапальні засоби. Хворому рекомендовано повноцінне низькокалорійне харчування з переважним вживанням овочів і фруктів. Лікування слід проводити під суворим контролем кардіолога.

Профілактика гемоперикарду полягає в запобіганні травм в області грудей, своєчасному лікуванні інфекційних захворювань і хвороб серцево-судинної системи.

Загалом ефективність лікування залежить від генезу враження перикарда. Прогноз, наприклад, для гемоперикарду при гострому інфаркті міокарда залежить від вчасно наданої медичної допомоги та строгому дотриманні рекомендацій лікаря на етапі одужання. Гіршим є прогноз при розриві серця, при значній травмі серця чи розшаруванні аорти.

Гемоперикард при гострому інфаркті міокарда: симптоматика та лікування

Гемоперикард: причини, симптоми, діагностика і лікування

Причини нетравматичного гемоперикарду:

Клінічні ознаки гемоперикарду

Об’єктивні:

Діагностика гемоперикарду

Лікування при гемоперикарді

Наші послуги

Пакети послуг

Наші переваги

Наші лікарі

Оберіть найближчу до себе клініку

Сертифікати ISO

Акредитаційні сертифікати

Ліцензії медичної практики