Лікування етмоїдиту в дорослих та дітей – консервативне і хірургічне

Чи можна вилікувати етмоїдит?

Етмоїдит — це особлива форма синуситу, яку супроводжує запалення решітчастого лабіринту носа та однієї з навколоносових пазух. Здебільшого патологія розвивається на фоні інших захворювань верхніх дихальних шляхів і потребує серйозного лікування, адже запалення розташовується близько до головного мозку і трійчастого нерва, відповідального за іннервацію обличчя.

Основними симптомами етмоїдиту в дітей і дорослих є сильний головний біль, висока температура, набряк і неприємні відчуття в переніссі. Збудниками етмоїдиту можуть бути риновіруси, аденовіруси, віруси грипу і парагрипу, а також патогенні гриби.

Причини захворювання:

вроджені патології носоглотки;
хронічне запалення носа і навколоносових пазух;
вірусні та бактеріальні інфекції;

аденоїди, поліпи;
алергічний риніт;
знижений імунітет;

переохолодження;
дефекти, травми носової перегородки.

Лікування етмоїдиту в дорослих повинно бути комплексним і своєчасним. Інакше захворювання може ускладнитися ретробульбарним абсцесом, емпіємою і арахноїдитом.

Класифікація захворювання

За формою розвитку захворювання фахівці виділяють гострий і хронічний етмоїдит. Перший найчастіше діагностують у дітей; він характеризується раптовим початком і яскравою симптоматикою. Хронічна форма є наслідком недолікованої гострої форми захворювання або наслідком травми (аномалії розвитку) носової перетинки.

За характером запалення захворювання може бути: поліпозним, катаральним, гнійним і набряково-катаральним.

Види етмоїдиту:

гаймороетмоїдит;

фронтоетмоїдит;

риноетмоїдит;

сфеноетмоїдит.

Відповідно до сторони запалення розрізняють правосторонній, лівосторонній і двосторонній етмоїдит.

Основні симптоми етмоїдиту в дітей

Для гострої форми захворювання характерні: висока температура, набряк повік, світлобоязнь, слизові та гнійні виділення з носа, головний біль в області перенісся і надбрівних дуг, утруднене дихання, млявість, нездужання.

Хронічний етмоїдит супроводжується невираженою симптоматикою і зазвичай розвивається на фоні основного захворювання верхніх дихальних шляхів. У такому разі хвороба може протікати без нежитю, але періодично з’являються гнійні виділення з неприємним запахом, нюх притупляється або повністю втрачається. Фаза загострення змінюється ремісіями. Також хронічний тип захворювання викликає в людини дискомфорт у зоні кореня носа.

Етмоїдит у новонароджених протікає дуже важко і потребує термінової медичної допомоги. Основні прояви — висока температура (вища за 38 градусів), зригування, блювота, відмова від грудей, набряклість в області перенісся, плач, занепокоєння.

Діагностика

Діагноз ставлять після огляду хворого, враховуючи результати лабораторних досліджень та інструментальних процедур:

загального аналізу крові;
рентгенограми носових пазух;

риноскопії;
бактеріологічного аналізу слизу;

ендоскопічного дослідження;
комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії.

Ознаки катарального етмоїдиту на КТ — набряклість слизової і скупчення гнійного секрету. Дослідження особливо важливе за підозри на поширення інфекції на ділянку очей.

При встановленні діагнозу необхідно диференціювати захворювання від періоститу кісток носа, остеомієліту верхньої щелепи і дакріоциститу.

Детальніше про діагностику в "Добробут"

Лабораторна діагностика

Інструментальна діагностика

Як лікувати етмоїдит

Головний принцип успішного лікування — своєчасність і комплексний підхід.

Лікування патології передбачає консервативну терапію та оперативне втручання. Останнє рекомендовано у разі неефективності медикаментозного лікування та при розвиткові серйозних ускладнень. Для цього пазухи розкривають і видаляють уражені ділянки. Операцію проводять під загальною анестезією.

Як лікувати захворювання етмоїдиту медикаментозно? Основним методом консервативної терапії є прийом антибіотиків. Перед призначенням препарату хворому необхідно здати аналіз виділень із зіва і носа на мікрофлору. Після цього буде призначено курс антибіотикотерапії.

Антибіотики при гострому гнійному етмоїдиті — Цефазолін, Цефотаксим, Амоксиклав, Амоксицилін. При етмоїдиті додатково можуть призначати антибактеріальні засоби місцевої дії — Полідекса, Ізофра. Крім того, призначають протизапальну терапію, судинозвужувальні краплі, антигістамінні препарати. Доцільним доповненням стане промивання придаткових пазух і фізіотерапія.