Лікування фіброзу печінки: медикаментозна терапія, щадна дієта

Фіброз печінки – це розростання сполучної тканини, що виникає при надмірній кумуляції в органі білків позаклітинного матриксу (основи сполучної тканини). Причини захворювання – хронічні ураження печінки (гепатит С або B і інші патології органу, зловживання алкоголем). Фіброз виникає, коли сполучна тканина накопичується швидше, ніж відбувається процес її розпаду. Накопичення ЄCM-білків змінює структуру печінки, що призводить до фіброзу, а в подальшому до цирозу, печінкової недостатності та портальної гіпертензії. Окремо виділяють кардіальний фіброз печінки, який є наслідком хронічної серцевої недостатності.

Класифікація фіброзу печінки:

1. Нецирозний портальний фіброз у вигляді трьох клінічних форм – внутрішньопечінковий фіброз, склероз ворітної та селезінкової вен, тромбоз ворітної та селезінкової вен.
2. Фіброз Симмерса (перипортальний фіброз) – ускладнення шистосомозу.
3. Вроджений фіброз – спадкове захворювання.

Для оцінки фіброзу використовують кілька шкал. Однією з найбільш популярних систем оцінки є шкала METAVIR. Лікарі визначають ступінь ураження після взяття біопсії (зразка тканини печінки). Загальноприйнятою класифікацією вважається система оцінки від 0 до 4, де 0 вказує на відсутність фіброзу.

Ступені (стадії) фіброзу печінки:

• мінімальна;
• помірна;
• важка (цироз).

Слід враховувати, що біопсія печінки – інвазивна процедура з можливими ускладненнями (кровотеча, інфекційний процес, прокол сусіднього органу). При цьому біопсія не дозволяє з достатньою точністю визначити ступінь ураження печінки. Вчені шукають менш інвазивні способи діагностики фіброзу. Зараз успішно використовують магнітно-резонансну еластографію, що дозволяє оцінити еластичність тканин і виявити аномальні ущільнення, позбавляючи пацієнтів від необхідності проведення біопсії.

На початкових стадіях захворювання протікає безсимптомно. Для фіброзу характерно повільний розвиток, тому симптоми фіброзу печінки з'являються через кілька років після початку захворювання:

• поганий апетит;
• диспепсія;
• нудота;
• слабкість, стомлюваність;
• болі в правому боці.

Печінка володіє дивовижною здатністю регенеруватися. Тому так важливо своєчасне лікування фіброзу і контроль стану печінки. Адекватна терапія і відмова від шкідливих звичок дозволять зупинити розвиток фіброзу і уникнути ускладнень.

Комплексне лікування фіброзу печінки включає:

1. Усунення причинного агента.
2. Повна відмова від вживання алкоголю.
3. Проведення профілактичних заходів щодо захисту від зараження інфекційними захворюваннями (слід уникати контакту з хворими людьми, дотримуватися гігієни (частіше мити руки), своєчасно робити щеплення від гепатиту А і В, грипу, пневмонії).
4. Дотримання збалансованої дієти при фіброзі печінки (достатня кількість фруктів і овочів, продуктів з низьким вмістом жиру). Бажано не вживати сирі морепродукти через ризик зараження.
5. Відмова від прийому гепатотоксичних препаратів.
6. Прийом ліків, які уповільнюють розвиток захворювання.

Якщо поставлено діагноз «фіброз печінки», препарати для лікування призначає лікар. Будь-які стандарти в лікуванні фіброзу печінки відсутні. Оскільки запалення передує і сприяє прогресуванню захворювання, то призначають протизапальні засоби. Кортикостероїди показані тільки для лікування фіброзу печінки у пацієнтів з аутоімунним гепатитом і гострим алкогольним гепатитом. Антиоксиданти захищають гепатоцити (клітини печінки) від апоптозу. Інгібітори ренін-ангіотензину широко використовують в якості антифібротичних агентів у пацієнтів з хронічними нирковими і серцево-судинними захворюваннями. Попередні дослідження застосування препаратів цієї групи у пацієнтів з гепатитом C дали позитивні результати. За деякими даними прийом гепатопротекторів незначно знижує прогресування фіброзу.

Порівняно з цирозом, фіброз печінки протікає більш сприятливо. Ускладнення фіброзу – цироз печінки, печінкова недостатність, синдром портальної гіпертензії.

При фіброзі печінки прогноз залежить від виду та стадії захворювання. Зазвичай, фіброз прогресує не в лінійній залежності від часу. Період прогресування від нульової до другої стадії може бути довшим, ніж від третьої до четвертої. Найбільш важкий перебіг і несприятливий прогноз при шистосомозі. Смертність при фіброзі, причиною якого став шистосомоз, становить близько 8%. При вродженому фіброзі прогноз більш сприятливий. При нецирозному портальному фіброзі прогноз залежить від віку пацієнта, статі, наявності імунодефіцитних станів.

Докладніше про те, фіброз печінки – що це таке і як лікувати захворювання, читайте на нашому сайті Добробут.ком.