Плоскостопість – характерна деформація стопи, при якій відбувається сплощення поздовжнього чи поперечного склепіння. Плоскостопість буває вроджена та набута. Вроджена плоскостопість спричинена внутрішньоутробними вадами розвитку. Набута плоскостопість виникає внаслідок вроджених патологій сполучної тканини, родових травм, порушень центральної нервової системи, травм, довготривалого перебування в гіпсі, малорухливого способу життя, надмірної еластичності зв’язок, ослаблення м’язів зводу стопи. Симптоми плоскостопості у дітей проявляються зміною ходьби, що викликано зменшенням чи повною відсутністю склепіння стопи в положенні стоячи. Стан вважають доброякісною педіатричною плоскостопістю, якщо передню частину стопи можна вільно переміщувати вгору/вниз, а вальгусний кут зникає, коли дитина сидить чи стає навшпиньки. Як правило, діти переростають педіатричну плоскостопість, тобто, дефект нівелюється у віці до п’яти років. Остаточна форма стопи закінчує формуватися у віці 12-13 років. При жорсткій плоскостопості склепіння відсутнє, коли дитина сидить чи стоїть навшпиньках, – такий стан потребує лікування.
У більшості дітей ця ортопедична патологія не проявляється ніякими симптомами, і дефект помічають батьки чи лікар-педіатр. Інколи спостерігаються:
Якщо у дитини виявляються будь-які з цих симптомів, слід проконсультуватись з дитячим ортопедом. Плоскостопість зазвичай діагностують при візуальному обстеженні стопи і проведенні подографії (плантографії). Під час обстеження лікар визначає об’єм рухів у гомілко-ступневому суглобові, звертає увагу на характер ходи. Корисну інформацію надає огляд взуття дитини (специфіка зношування). У деяких випадках знадобиться порівняльний аналіз розвитку ступні протягом короткого часу росту дитини (огляд 1-2 рази на рік).
Для визначення ступеню плоскостопості необхідно зробити рентгенівський знімок у двох проекціях. Після виявлення дисфункції і точної оцінки рівня деформації лікар призначає комплексне лікування.
Масаж при плоскостопості у дітей сприяє нормалізації тонусу м’язів, покращує кровообіг, зменшує біль. Варто не лише масувати стопи дитини, але й застосовувати для цього спеціальні килимки, валики, м’ячі. Корисною є ходьба босоніж по нерівній поверхні: гальці, піску, траві, килимкові з високим ворсом. Це сприяє зміцненню зв’язок, м’язів, сухожилків склепіння.
Необхідно розумно розподіляти фізичні навантаження: ходьбу, біг та рухливі ігри. Захворювання може розвиватися як при недостатній, так і при надмірній фізичній активності. Тому вправи повинні бути підібрані індивідуально та з урахуванням фізичних потреб кожної дитини.
Вправи при плоскостопості у дітей допомагають укріпити м’язи, зв’язки, сприяють формуванню правильної ходи. Гімнастику слід проводити щоденно, виконуючи рекомендований лікарем-ортопедом комплекс. Вправи прості: ходити навшпиньках, ходити на зовнішній та внутрішній стороні стоп, крутити ступнями за і проти годинникової стрілки, підіймати ніжками з підлоги дрібні предмети, малювати за допомогою стопи.
Профілактика плоскостопості у дітей дошкільного віку розпочинається з вибору правильного взуття. Обов’язковою є наявність м’якого супінатора, жорсткого задника, підбору висотою близько 0,5 см. Взуття має бути строго за розміром і чітко фіксувати ступню.
Після з’ясування характеру та ступеню сплощення стопи фахівець підбирає дитині ортопедичні коригуючі вкладки – це конструкції з пронатором у передній частині і супінатором в п’ятковій ділянці. Така устілка сприяє зменшенню розтягування м’язів за рахунок правильного положення стопи, що є необхідним для відновлення її фізіологічної форми. При жорсткій плоскостопості замовляють спеціальне ортопедичне взуття з високою шнурівкою.
Лікування плоскостопості у дитини варто розглядати як основний спосіб профілактики ортопедичних та інших проблем. За відсутності терапії дитяча плоскостопість у подальшому може призвести до змін ходи, артрозу суглобів нижніх кінцівок (в т.ч. в першу чергу самої ступні), варикозу, розвитку сколіозу або прогресуванню остеохондрозу та больового синдрому хребта.
Дата публікації: 19.04.2021