Люмбальна (спинномозкова) пункція — процедура, під час якої лікар вводить спеціальну голку в хребетний канал (безпосередньо в підпавутинний простір) і здійснює забір рідини. Проводять її з діагностичною або лікувальною метою. Чітка техніка виконання люмбальної пункції дозволить уникнути важких наслідків і ускладнень, хоча вони і не виключені.
Цю процедуру можна проводити для діагностики або лікування певних захворювань. Якщо потрібно отримати точні діагностичні дані, люмбальну пункцію призначають для:
У разі проведення лікувальних заходів пункція може знадобитися для введення в ліквор антибактеріальних засобів та позбавлення від зайвої кількості спинномозкової рідини. Показання та протипоказання до проведення люмбальної пункції поділяють на обов’язкові й умовні. У межах діагностики і лікування розглянуту процедуру показано проводити за наявності:
Допускається люмбальна пункція при розсіяному склерозі, емболії судин, системних захворюваннях, лихоманці в ранньому дитячому віці. За таких проблем доцільність проведення процедури визначає лікар.
Нерідко проводиться пункція спинномозкової рідини у недоношених дітей, і ця процедура може стати визначальною в постановці діагнозу. У таких «складних» новонароджених може бути гідроцефалія без яскраво виражених симптомів, і саме результати діагностики допоможуть правильно встановити діагноз.
У деяких ситуаціях, коли потрібна точна діагностика, спинномозкова пункція може бути проведена і всупереч наявним протипоказанням. Наприклад, результати аналізу люмбальної пункції при менінгіті дають можливість встановити тип інфекційного агента і підібрати ефективні ліки. І якщо патологія діагностована або підозрюється у вагітної жінки, то лікарі нехтують цим положенням і роблять все для порятунку життя пацієнтки.
Ця процедура досить складна, тож її проводить досвідчений лікар і тільки після попередньої підготовки пацієнта. Алгоритм підготовки до спинномозкової пункції:
Багато пацієнтів цікавляться, чи боляче робити спинномозкову пункцію. Неприємні (але не болісні) відчуття можливі тільки в період підготовки до процедури, коли лікар вводить знеболювальні препарати.
Прокол роблять між остистими відростками 3 і 4 поперекових хребців (у дітей – між 4 і 5). Деякі хворі панічно бояться люмбальної пункції через ймовірність ушкодження спинного мозку. Але прокол робиться там, де його просто немає! Спинний мозок закінчується між 1 і 2 поперековими хребцями, тому такої загрози здоров’ю немає.
Лікар вводить спеціальну голку з пристосуванням, яке закриває її просвіт (мандрен), під невеликим кутом. Як тільки голка потрапляє в підпавутинний простір, фахівець відчуває певний «провал». Після цього можна вийняти мандрен — з голки почне виходити ліквор.
Якщо спинномозкова рідина не витікає, то хворого просять підняти верхню частину тулуба для збільшення тиску. Якщо процедура проводилася часто, то лікар може спробувати зробити забір для дослідження ліквору трохи вище від вказаного місця — здійснити швидкий і вдалий прокол можуть перешкодити спайки.
У разі потреби заміряти тиск спинномозкової рідини до голки приєднують спеціальну трубочку. Але досвідчений лікар зробить такі виміри й без додаткових інструментів: вихід спинномозкової рідини зі швидкістю 60 крапель у хвилину вважається нормою. Норма тиску спинномозкової рідини у новонароджених при вимірюванні буде вищою.
Упродовж перших 2-3 годин після процедури пацієнт повинен перебувати в горизонтальному положенні. Можливий невеликий дискомфорт: наприклад, головний біль після люмбальної пункції, який швидко зникає і не потребує вживання знеболювальних. Перші 3-4 дні не можна піднімати тягарі і багато ходити.