Приблизно одна з чотирьох жінок загалом та кожна друга жінка похилого віку страждає на нетримання сечі. Більшість з випадків є недіагностованими та нелікованими.
Вид нетримання сечі залежить від причини. Головною причиною стресового нетримання сечі є ослаблення м‘язів тазового дна, що призводить до збільшення рухливості уретри. Причиною ургентного нетримання сечі є зміни в стінках сечового міхура, а також його іннервації та кровопостачання.
Під час консультації уролог дізнається про перенесені хірургічні втручання, супутні захворювання та ліки, які приймає пацієнтка. Корисним буде заповнення щоденника сечовипускання, який передбачає нотування кількості випитої рідини, кількості виділеної сечі під час кожного акту сечовипускання, а також кількості позивів та епізодів підтікання сечі. Фізикальне обстеження передбачає огляд жінки в гінекологічному кріслі, під час якого виключається опущення стінок піхви, а також проводяться кашльова проба (мимовільне підтікання сечі під час кашлю свідчить про стресову форму нетримання сечі) та Q-tip тест, що оцінює рухливість сечовипускного каналу. Під час огляду можна навчити пацієнтку вправ Кегеля, які можуть зменшити прояви нетримання сечі.
Перед початком лікування, також необхідно виконати загальний аналіз сечі, для виключення інфекції сечовивідних шляхів, УЗД сечового міхура з визначенням кількості залишкової сечі, інколи – уродинамічне дослідження, для оцінки функції сечового міхура та уретри.
Часто застосовуються спеціальні урологічні прокладки. Надаються рекомендації зі стилю життя: зменшення ваги тіла, вправи Кегеля, зміна кількості та режиму пиття, особливо протягом дня. Часто рекомендується застосування песарію – спеціальної піхвової вкладки, яка фіксує шийку сечового міхура та уретру.
При лікуванні стресової форми нетримання сечі, фармакологічне лікування є малоефективним. Інколи застосовуються антидепресанти, наприклад, дулоксетин, який, однак, має невисоку ефективність.
Ургентне нетримання, навпаки, добре піддається лікуванню антихолінергічними препаратами (оксибутинін, соліфенацин, мірабегрон та ін.), які блокують мускаринові рецептори та знижують або усувають симптоми.
Щоб сфінктер (м‘яз сечовипускного каналу, який відповідає за утримання сечі) функціонував правильно, він повинен бути фіксований оточуючими тканинами. Природна фіксація уретри часто порушується після операцій на органах малого тазу та пологів природними шляхами. Хірургічне лікування полягає на зниженні патологічної рухливості сечовипускного каналу:
Нетримання сечі у чоловіків спостерігаються значно рідше, ніж у жінок і, в більшості випадків, пов‘язано із патологією передміхурової залози. Крім стресового та ургентного нетримання сечі, у чоловіків також може мати місце так звана «ішурія парадокса» або нетримання через переповнення міхура, коли при відсутності самостійного акту сечовипускання, сеча безконтрольно підтікає із переповненого сечового міхура.
У багатьох чоловіків нетримання сечі пов‘язане із хірургічними втручаннями з приводу раку або гіперплазії передміхурової залози, коли порушується цілісність або іннервація сфінктера сечовипускального каналу. Нерідко нетримання спостерігається у пацієнтів із неврологічними захворюваннями (розсіяний склероз, інсульт, хвороба Паркінсона, деменція, травми хребта), цукровим діабетом.
Під час обстеження, для виявлення особливостей нетримання сечі, можуть виконуватись загальний аналіз сечі, урофлоуметрія, УЗД сечового міхура з визначенням кількості залишкової сечі, цистоскопія, уродинамічне дослідження.
Консервативне лікування направлене на усунення причини нетримання сечі. У пацієнтів літнього віку, яким протипоказане хірургічне лікування, застосовують спеціальні затискачі на статевий орган, презервативи, уретральні катетери. У пацієнтів після радикальної простатектомії найбільш ефективним методом корекції нетримання є імплантація штучного сфінктера уретри, що представляє собою манжету з помпою, шляхом натискання на яку сфінктер закривається або відкривається при сечовипусканні.
Автор статті: Вікарчук Марк Володимирович
Дата публікації: 19.02.2020