Еректильна дисфункція – неможливість досягнення або підтримання ерекції, необхідної для здійснення повноцінного статевого акту. Це доволі поширена патологія, яка зустрічається у чоловіків усіх вікових груп. Розповсюдженість зростає з віком. За даними статистики, порушення ерекції мають близько 50% чоловіків 40-70 років. Хоча еректильна дисфункція не є станом, що загрожує життю, вона має істотний вплив на якість життя та стосунки із партнером. Потрібно підкреслити, що порушення ерекції може бути симптомом інших захворювань, а особливо, захворювань серцево-судинної системи.
Як описано вище, порушення ерекції характеризується неможливістю досягнення або підтримання ерекції, достатньої для здійснення повноцінного статевого акту. Крім того, труднощі можуть виникати із досягненням ерекції, може подовжуватись час до її досягнення, інколи потрібна більша сексуальна стимуляція або статевий орган недостатньо твердий для здійснення пенетрації.
Ерекція – складний фізіологічний процес, який вимагає злагодженої роботи психоемоційної сфери, нервів, судин та тканин статевого члена. Статевий член складається з еластичної печеристої тканини (формує так звані печеристі тіла), яка має здатність активно наповнюватись кров‘ю, тим самим збільшуючи у розмірах та роблячи твердим та пружним статевий орган. При сексуальному збудженні, головний мозок посилає через спинний нервові імпульси, що викликають зміни в судинах та структурі статевого органу, збільшуючи приток та зменшуючи відтік крові з печеристих тіл. Внаслідок цього статевий орган стає наповненим кров‘ю та твердим або іншими словами, досягається ерекція.
Внаслідок утруднення або неможливості повноцінного статевого життя, еректильна дисфункція впливає на самопочуття, викликає стрес, тривогу, емоційні зриви, втрату впевненості в собі. Причини порушень ерекції:
Підвищений артеріальний тиск, цукровий діабет, високий рівень холестерину, паління, ожиріння або недостатня фізична активність можуть призводити до звуження кровоносних судин, а особливо тих, що кровопостачають статевий орган. Внаслідок цього утруднюється кровонаповнення печеристих тіл статевого органу, що призводить до порушення ерекції.
Вказані вище чинники пов‘язані і з ризиком захворювань серцево-судинної системи і досить часто порушення ерекції може бути їх першим (застерігаючим) симптомом. Судини, що кровопостачають статевий орган також можуть бути пошкоджені внаслідок перенесеної операції (наприклад, з приводу раку передміхурової залози або стриктури уретри), променевої терапії (наприклад, з приводу раку передміхурової залози або прямої кишки) або травми тазу чи промежини.
Лікар-уролог проводить огляд пацієнта, під час якого особлива увага приділяється огляду зовнішніх статевих органів (статевого органу, калитки, пальцевий ректальний огляд передміхурової залози). Вирішується питання необхідного об‘єму лабораторної діагностики, в залежності від симптомів та чинників ризику. Здійснюється забір крові для визначення рівня тестостерону («чоловічого гормону»). Можуть бути показані визначення рівню глюкози, холестерину, простатспецифічного антигену, виконання загального аналізу сечі, мікроскопії секрету передміхурової залози. Часто бувають необхідними консультації суміжних спеціалістів: кардіолога, терапевта, ендокринолога, невропатолога.
У випадку значимої супутньої патології (наприклад, серцевої недостатності, аритмії, перенесеного інфаркту), лікування еректильної дисфункції необхідно відкласти для лікування більш значимого основного захворювання.
В деяких випадках необхідні проведення спеціальних інструментальних досліджень, наприклад, ультразвукового дослідження статевого органу, яке оцінює особливості його будови та кровопостачання, тесту, що оцінює твердість ерекції. Під час деяких з них в статевий орган роблять укол з препаратом з метою досягнення штучної ерекції, що дозволяє отримати більш детальну оцінку еректильної дисфункції.
Лікування залежить від причини дисфункції, однак, деякі методи можуть проводитись незалежно від причини.
Модифікація стилю життя, наприклад відмова від паління, зниження маси тіла, збільшення фізичної активності, можуть мати корисний вплив на ерекцію та загальний стан здоров‘я. Модифікацію стилю життя слід розпочинати до початку фармакологічної терапії або одночасно із нею.
За наявності таких захворювань, як цукровий діабет, порушення ліпідного обміну, артеріальна гіпертензія або інші хвороби серцево-судинної системи, особливо, якщо вони погано контрольовані, потрібно виявити та змінити лікування під контролем сімейного лікаря або вузького спеціаліста. Вчасна діагностика та лікування кардіологічної патології може знизити частоту та вираженість еректильної дисфункції. У випадку виявлення гормональних порушень, належить призначити необхідне лікування під контролем ендокринолога.
Якщо причина еректильної дисфункції має психологічну природу, може бути застосована психотерапія – самостійно або в комплексі з іншими видами лікування. Добре, коли в психотерапії бере участь пара.
Найчастіше застосовуються таблетовані форми медикаментів. На даний час в арсеналі андрологів є 4 препарати групи інгібіторів 5-фосфодіестерази: силденафіл, тадалафіл, варденафіл, аванафіл.
Немає даних, що якийсь із названих препаратів має вищу ефективність, ніж інший. Кожен із них доступний в кількох різних дозах. Препарат приймають, зазвичай, за 30-60 хв. перед запланованим статевим актом. Вживання жирної їжі може зменшувати ефективність препаратів. Середня тривалість дії – 6-12 годин, за винятком тадалафілу, який може діяти до 36 годин.
Слід підкреслити, що ерекція не з‘явиться сама по собі після прийому таблетки, а для її появи обов‘язковим є сексуальне збудження. Можливі побічні ефекти: головний біль, почервоніння обличчя, запаморочення, болі в м‘язах. Ефективність препарату збільшується із збільшенням дози, однак, збільшується також частота побічних проявів. Інгібітори 5-фосфодіестерази протипоказані у випадку деяких захворювань серцево-судинної системи. Не можна їх приймати одночасно з препаратами групи нітратів (наприклад, з нітрогліцерином).
Препарат алпростадил, доступний в формі спеціальної системи для внутрішньоуретрального введення або крему, який наноситься на зовнішній отвір уретри. Всмоктування препарату настає через 5-30 хв., а дія продовжується до 2 годин. Під час застосування, необхідно користуватись презервативом. Максимальна допустима частота застосування – 2-3 рази на тиждень і не частіше ніж 1 раз на 24 години. Препарати в формі уколів в печеристі тіла, на жаль, в Україні, на даний час, недоступні.
Серед фізіотерапевтичних методів застосовується терапія локальним від‘ємним тиском за допомогою апарату, що представляє собою циліндр з приєднаною помпою. Статевий орган поміщається в циліндр, а створений від‘ємний тиск спричиняє приплив крові до статевого органу та ерекцію. Такий метод застосовується у пацієнтів, яким протипоказаний прийом фармакологічних препаратів.
Протез статевого органу – це спеціальний пристрій, який встановлюється всередину пеніса та забезпечує появу ерекції. Показанням до імплантації протезу пеніса є неефективність консервативного лікування або деякі структурні зміни статевого органу. Існують двох видів – гідравлічні та напівжорсткі. Протез імплантують під спинальним або загальним знеболенням, тривалість операції – кілька годин. Статевим життям дозволяють жити через 4-6 тижнів після операції.
Автор статті: Вікарчук Марк Володимирович
Дата публікації: 21.06.2019