Термін рак у більшості населення зазвичай асоціюється з усім спектром злоякісних пухлин, що викликають різні онкозахворювання. У людському організмі він може розвиватися з епітеліальних клітин будь-яких органів і тканин. Фактично, рак — це узагальнений термін великої групи онкологічних хвороб в тканинах і органах. Незважаючи на значний прогрес медицини, онкологічні захворювання впевнено займають друге місце в світі після серцево-судинних. Вони мають тенденцію до зростання і є однією з причин високої смертності. Аналогічна ситуація і в Україні, де налічується понад мільйон онкохворих, а щорічний приріст становить близько 130-150 тисяч чоловік. За прогнозами ВООЗ, до 2032 року кількість нових випадків раку в світі зросте майже на 70% — це робить дану медико-соціальну проблему надзвичайно актуальною.
В основі механізму канцерогенезу лежить порушення контролю за багатоетапним процесом розподілу, зростання і спеціалізації клітин (мутації геному клітин). Це призводить до їхнього неконтрольованого поділу, росту, зміни морфології і функції, а в кінцевому підсумку — до переродження (клітини стають злоякісними) з набуттям нехарактерних властивостей. «Злоякісність» процесу обумовлена:
Рак — це переважно ракова пухлина, однак онкологічні процеси можуть протікати і в рідинному середовищі організму (в крові та лімфі). Мутація геному клітин, за даними сучасної медицини, може виникати під впливом цілої низки чинників; до основних відносять:
Онтогенетичні (вікові) мутації відбуваються в організмі практично постійно, однак вони перебувають під контролем захисних систем до моменту, коли порушується вся «екосистема» організму. Тоді і виникають сприятливі умови для того, щоб почала розвиватися така хвороба, як рак.
Говорячи про рак, більшість людей вживають цей термін в однині. Насправді під ним мають на увазі зовсім різні хвороби, що протікають зі своєю симптоматикою і вимагають індивідуальних підходів до лікування.
Симптоми онкології залежать від багатьох факторів:
Перші ознаки раку відносяться до неспецифічних і проявляються загальною слабкістю, різким зниженням маси тіла, субфебрильною температурою, відсутністю апетиту, слабкістю, адинамією.
Специфічні ознаки залежать перш за все від органу, ураженого пухлиною:
Деякі види захворювання, наприклад, рак передміхурової залози, протікають практично безсимптомно на початкових стадіях. Мірою зростання пухлини виникає біль, сліди крові в сечі, проблеми з сечовипусканням.
Пухлини шлунково-кишкового тракту мають надзвичайно широкий спектр симптоматики, усе залежить від ураженого органу. Спільними можуть бути дискомфорт, відчуття здуття і болю в животі, нудота/блювання, порушення стільця, підвищена втома і слабкість.
На основі класифікації пухлини по TNM проводиться діагностика стадії раку в цілому. Однак для кожної локалізації пухлини існують додаткові вимоги до обстеження хворого та визначення специфічних параметрів.
Можливість виживання пацієнтів на тій чи іншій стадії хвороби оцінюють з допомогою достовірних даних статистичних досліджень. Статистичні дані дають змогу оцінити загальну/відносну медіану виживання і середню тривалість ремісії. Онкологи наполегливо запевняють, що при виявленні раку на ранніх стадіях у багатьох випадках він виліковний.
Злоякісні новоутворення класифікуються за різними ознаками, одним з яких є локалізація первинної пухлини. У зв’язку з цим виділяють рак конкретного органа, в якому діагностовано пухлину, наприклад:
Поширеність кожного з захворювань істотно варіюється залежно від країни, статі, віку. У чоловіків структура захворюваності на рак (у відсотках) має такий вигляд:
У жінок поширеність абсолютно інша:
Значно рідше трапляються такі види захворювання, як рак:
При лікуванні ракової пухлини застосовують комбінації різних методів, що дає змогу домогтися максимально можливої ефективності і збільшення медіани виживаності пацієнтів. Хірургічне втручання є провідним методом лікування переважної більшості форм злоякісних новоутворень. Яким воно буде — визначає передовсім стадія онкологічного захворювання. У низці випадків проводять не просто повне/часткове видалення пухлини з навколишніми тканинами або метастазів, а повне видалення органу (матки, яєчників, молочної залози). Такі операції, незважаючи на порушення/виключення певних функцій в організмі, відносять до найбільш ефективних. Найчастіше вони можуть стати єдино можливим шляхом зберегти життя.
На пізніх стадіях раку (або ранніх у неоперабельних пацієнтів) в лікуванні онкології широко використовують променеву терапію. Вона може як передувати хірургічному втручанню, так і проводитися після нього, а також використовуватися в комбінації з хіміотерапією та операцією. Сучасні методи радіотерапії — SBRT, IGRT, IMRT, система TomoTherapy HD, протонно-променева терапія. Вони дають змогу ефективно впливати на будь-які новоутворення у всіх частинах тіла з:
Існує ще один провідний метод лікування онкологічних захворювань, особливо актуальний для хворих з нерезектабельною стадією (коли технічно неможливо видалити злоякісне новоутворення). Це хіміотерапія, що її застосовують і як монотерапію, і в комбінації з променевою терапією. У медичній практиці використовують широкий спектр цитостатиків, зокрема і препаратів на основі платини з відносно низьким токсичним впливом, що добре переносяться. Вибір оптимального режиму хіміотерапії при ракові, а також добір препаратів проводять з урахуванням загального стану пацієнта. При цьому оцінюють функціональні резерви його організму і цитотоксичну дію препаратів.
Сучасні підходи до хіміотерапії при онкології передбачають і використання «таргетних» препаратів (Тарцева, бевацизумаб, Неовастат, бексаротін, трастузумаб і т. д.). Вони діють вибірково на певні мішені, експресія яких сприяє стабілізації пухлинного процесу. В основі механізму їхньої дії — цитостатичний ефект, що сприяє гальмуванню пухлинного росту.
Застосовують і інші методи лікування, зокрема:
З огляду на рівень сучасних знань, зокрема щодо основних чинників появи і розвитку раку, значній частині онкологічних захворювань можна запобігти. Для цього необхідна, передовсім, висока настороженість стосовно раку.
Профілактика онкологічних захворювань мусить здійснюватися на різних рівнях, зокрема індивідуально. Найперше, до неї належать:
Фактично, профілактика раку — це ведення здорового способу життя. Чимале значення при онкології має і збалансоване раціональне харчування з великим вмістом натуральних продуктів, зокрема овочів і фруктів. Обмеженню підлягають жирні і смажені продукти, трансжири, фастфуд, солодощі, продукти, що містять харчові добавки (барвники, підсилювачі смаку, консерванти, нітрати).
Не менш важливою є роль медичних установ у вторинній профілактиці онкології: такі заклади мають підвищувати рівень поінформованості населення стосовно онкології, забезпечувати якісний контроль за групами ризику, діагностику і своєчасне лікування доброякісних пухлин і передракових станів.
Зважаючи на те, що виявлення раку на перших стадіях є доконечно важливим, при появі будь-яких негативних симптомів, що асоціюються із злоякісними захворюваннями, слід негайно звернутися до лікаря-онколога. Саме своєчасне звернення є запорукою ефективного лікування раку і може зберегти вам життя.
Автор статті - Задорожна Христина Олегівна
Дата публікації: 06.08.2020