Тугорухливість суглобів – симптоми і лікування стану

Латинська транскрипція терміна контрактура ( “contractio” – пов’язую, стягують) пояснює суть патології. При тугорухливості суглоба функціонально пов’язані з ним м’які тканини стягуються рубцевою тканиною, створюючи перешкоду і порушуючи тим самим динаміку руху суглоба. Стійке обмеження рухливості може торкнутися будь-яких суглобів кінцівок – від дрібних (на пальцях рук і ніг) до середніх і великих (гомілковостопний, тазостегновий, плечовий, ліктьовий, колінний).

Етіологія тугорухливості суглобів різноманітна і розділена на дві групи:

• вроджені фактори – аномалії розвитку м’язів (наприклад, кривошия) або суглобів (клишоногість, дисплазія кульшового суглоба); м’якотканинних форма синдактилії (перетинка зі шкіри між пальцями); різні родові травми;
• придбані причини – різноманітні механічні травми і пошкодження (переломи, удари, опіки, поранення, деформації суглобів і т. д.) з подальшим розвитком рубців; вимушена тривала іммобілізація; запальні та інфекційні процеси опорно-рухового апарату; порушення нервової регуляції; вікові деформації кістково-м’язової системи (артрити, артрози) і т. д.

Найчастіше тугоподвижность тазостегнових суглобів у дорослих діагностується у віці від 30 до 50 років. Клінічна картина обмеженості рухів в тазостегновому суглобі може бути доповнена місцевої симптоматикою:

• різким болем і неможливістю спертися на ногу з боку ураження;
• вимушене неприродне положення нижньої кінцівки;
• набряклість м’яких тканин;
• при згинальних контрактури можливо скорочення ураженої кінцівки.

Тривале нехтування лікуванням тугорухливості тазостегнового суглоба може привести до абсолютної неможливості самостійного пересування.

Контрактура Дюпюітрена (тугоподвижность суглобів пальців рук) – поширена патологія кистей верхніх кінцівок. Найбільша вірогідність неможливості розгинання – мізинець і / або безіменний палець. Досить часто така контрактура розвивається синхронно на обох кистях рук. Точна етіологія захворювання невідома. Визначено генетична схильність, а також схильність до тугорухливості суглобів пальців рук у пацієнтів з цукровим діабетом, артритом, артрозом, серцево-судинними патологіями.

Коли діагностовано тугоподвижность суглобів, лікування захворювання залежить від причини, яка викликала контрактуру. У гострих стадіях запалення застосовують іммобілізацію і медикаментозну терапію (протизапальні, знеболюючі препарати). Надалі для відновлення тонусу ослаблених м’язів показані:

• фізіотерапевтичні процедури;
• лікувальний масаж;
• гімнастика з індивідуально підібраним комплексом вправ;
• механотерапія.

При необхідності або в разі неефективності консервативного лікування може бути запропоновано оперативне втручання.