Види остеосинтезу, принципи виконання процедури, особливості реабілітації

Остеосинтез – хірургічне втручання, яке виконується з метою репозиції (суміщення) кісткових фрагментів із забезпеченням їх нерухомості до повного зрощення. У медицині застосовуються різні види остеосинтезу, кожен з яких має свої особливості. Для фіксації фрагментів кістки використовуються гвинти, спиці, дріт, штифти і інші пристосування, які виготовляються із сучасного біологічного інертного матеріалу (титану, титано-кобальтових сплавів, харчових марок сталі або металево-полімерних конструкцій).

Лікарі використовують різні методи проведення цієї процедури:

• Черезкістковий (зовнішній, позавогнищевий) остеосинтез. Лікар фіксує фрагменти кістки зовнішньо, без розтину області перелому. Остеосинтез виконується за допомогою компресійно-дистракційних апаратів (Ілізарова, Волкова-Оганесяна, Гудушаури, Ткаченко, Обухова, Акулича та ін.). Цей метод дає можливість не оголювати зону перелому, можливість ходити з повним навантаженням на нижню кінцівку, без ризику зміщення відламків, також не потрібна гіпсова іммобілізація.
• Занурювальний остеосинтез. Спеціально підібрані фіксатори вводяться безпосередньо в уламки кісток, які належить з'єднати і зафіксувати. В якості фіксувальних елементів при цьому методі використовують цвяхи та штифти. Залежно від розташування фіксатора по відношенню до кістки цей метод буває внутрішньокістковий (інтрамедулярним), накістковий і черезкістковий.

Якщо перелом складний, то лікарі можуть застосовувати відразу два методи остеосинтезу.

Лікарі розрізняють безумовні та умовні показання для проведення процедури. До перших належать:

• складні травми та переломи, зрощення яких без оперативного втручання неможливе;
• переломи, які становлять небезпеку можливістю пошкодження кістковими фрагментами прилеглих тканин;
• неправильно зрощені переломи.

Умовними показаннями проведення остеосинтезу є:

• перелом, що почав зростатися з повторно зміщеними уламками;
• деформація кистей та стоп вальгусного типу;
• переломи, які повільно консолідуються з тривалим загоєнням кісток.

Існує ряд протипоказань, коли лікарі навіть за наявності безумовних показань перевагу віддадуть іншому лікуванню:

• відкриті переломи, що супроводжуються великими пошкодженнями м'яких тканин;
• раніше діагностований остеопороз;
• інфекція, локалізована в м'яких тканинах, що оточують місце перелому;
• наявність тяжкої супутньої патології (серцево-судинні захворювання; патології крові; захворювання центральної нервової системи тощо);
• термінальний стан постраждалого.

Розглянута процедура проводиться на кістках всього організму, але є індивідуальні особливості, які складаються в характеристику видів хірургічної маніпуляції:

• Остеосинтез кісток рук. До цієї операції вдаються лише у разі закритого перелому. Фахівці намагаються не накладати фіксувальні пристосування, але за наявності безумовних показань використовують черезкістковий метод.
• Остеосинтез щиколотки. Як правило, переломи цієї частини нижньої кінцівки закриті і супроводжуються вираженим зсувом кісткових фрагментів. Іммобілізувати ногу зазвичай проблематично. Ця процедура в окремих випадках стає єдиним способом відновлення здоров'я пацієнта.
• Остеосинтез гомілки. В залежності від ступеня важкості перелому лікарі можуть використовувати різні методи остеосинтезу. На гомілку при відкритих переломах можна поставити фіксувальні пристрої навіть черезкістковим методом, але така «споруда» незручна для пацієнта. Нерідко при переломі гомілки проводять інтрамедулярний остеосинтез – процедуру, яка супроводжується розсвердлюванням кістковомозкового каналу.

У медицині нерідко використовують неапаратні види процедури – наприклад, якщо немає можливості використовувати в якості фіксувальних елементів штифти, цвяхи. Зокрема накістковий остеосинтез пластинами виконують при переломах нижньої щелепи.

Процедура повинна застосовуватися якомога раніше, адже носіння спеціальних пристроїв вимагає багато часу. Наприклад, реабілітація після остеосинтезу шийки стегна в деяких випадках затягується на 6-8 місяців. За цей період можуть не тільки атрофуватися м'язи пошкодженої кінцівки, але й початися застійні процеси в кровоносних судинах. Профілактикою цього буде комплексне лікування із застосуванням лікувальної гімнастики, масажу і фізіотерапії.

Після остеосинтезу кісток ноги потрібна спеціальна програма для розробки кінцівки, щоб у момент повернення до звичного життя хворий зміг ходити і бігати.

Якщо період носіння фіксувальних пристроїв буде проведено неграмотно, то можливий розвиток таких ускладнень: