Лікування кардіогенного шоку – долікарська допомога, медикаментозна терапія

Головною патогенетичною ланкою кардіогенного шоку є зниження серцевого викиду, яке периферійна вазоконстрикція (зростання тонусу периферичних судин) не може компенсувати. При цьому розвивається гостра недостатність кровообігу з явним зниженням артеріального тиску (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст). Частина крові виходить за межі судинного русла до розширених судин і розвивається секвестрація крові з гіповолемією і зниженням центрального венозного тиску. Зменшення обсягу циркулюючої крові і гіпотензія призводять до зниження кровотоку в нирках, головному мозкові, печінці та серці. У результаті виникає тканинна гіпоксія і підвищена судинна проникність.

Медична допомога полягає в підвищенні артеріального тиску до нормальних показників та покращення насосної функції серця. З цією метою застосовують допамін або добутамін, левосимендан. При фібриляції шлуночків проводять дефібриляцію, а при зупинці серця виконують непрямий масаж серця.

Допомога при кардіогенному шоку в умовах стаціонару: оксигенотерапія, призначення вазопресорів, периферійних вазодилятаторів, серцевих глікозидів, анальгетиків, преднізолону, гепарину, діуретиків. Дозування і схему лікар призначає індивідуально.