Хвороба Шляттера (Осгуда-Шляттера) – патологія опорно-рухового апарату, що характеризується руйнуванням ядра росту в ділянці прикріплення власної зв′язки надколінка до горбистості великогомілкової кістки. Найчастіше захворювання діагностується у підлітків віком від 13 до 18 років, які активно займаються спортом. Футбол, волейбол, баскетбол, хокей, карате, важка атлетика, спортивна гімнастика, легка атлетика, балет і фігурне катання – види спорту, здатні спровокувати хворобу колінного суглоба у підлітків. У юнаків хвороба зустрічається у три рази частіше, ніж у дівчат.
В результаті постійних перевантажень і частих травм коліна відбувається порушення кровообігу в області горбистості великої гомілкової кістки, відзначаються невеликі крововиливи, і розрив волокон надколінка.
У дорослих захворювання діагностується вкрай рідко. Клінічні прояви: виражений біль і набряк під колінним суглобом, незначне підвищення температури, обмеження рухливості. Без належного лікування може розвинутися кісткове розростання на передній поверхні ноги. Хвороба не має гострого початку і яскраво вираженої симптоматики. Основною причиною захворювання у дорослих вчені вважають спадковість. Припускається, що хвороба передається за аутосомно-домінантним типом. Однак це лише гіпотеза.
Раннім симптомом патології є біль у коліні. На початковому етапі він не яскраво виражений і, як правило, з'являється після тривалих навантажень. Проте з часом біль посилюється, з'являється набряк і людині стає важко робити навіть звичні рухи.
Хвороба є хронічною патологією з яскраво вираженими періодами загострення.
Основну роль в діагностиці має рентгенографія колінного суглоба, яку лікар призначить після огляду пацієнта та збору анамнезу. Для максимальної повноти клінічної картини рентгенографія виконується в різних проекціях.
Слід пам’ятати, що рентгенологічне дослідження при хворобі Осгуда-Шляттера відступає на другий план перед клінічними даними. Причина цього полягає в тому, що яскраво виражена клінічна картина захворювання цілком сумісна з нормальною рентгенологічної картиною і що деякі нормальні варіанти окостеніння на рентгенограмах нічим не відрізняються від патологічних змін.
Додаткові обстеження – комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, УЗД колінного суглоба, денситометрія, яка дозволить оцінити щільність кісткової тканини. Лабораторні дослідження – загальний аналіз крові, аналіз крові на ревматоїдний фактор, аналіз крові на C-реактивний білок.
Диференціальну діагностику захворювання необхідно проводити з сифілісом, туберкульозом, з переломом великогомілкової кістки і остеомієлітом.
Терапія проводиться під контролем ортопеда і травматолога. Як правило, патологія добре піддається лікуванню. Лікування хвороби Шляттера проводиться за такою схемою:
Виконання нескладних рекомендацій допоможе попередити хворобу і надовго зберегти рухливість суглобів.
Прогноз захворювання при своєчасному зверненні за медичною допомогою сприятливий. У важких випадках після курсу консервативного лікування у пацієнтів може залишитися кістковий наріст під колінною чашечкою.
Автор статті - Шмагой Василь Леонідович
Дата публікації: 14.04.2021