Системний червоний вовчак – клінічні прояви, діагностика, лікування
Системний червоний вовчак (СЧВ) – хронічне рецидивуюче системне захворювання сполучної тканини та судин, що розвивається на тлі генетично зумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів та призводить до неконтрольованої продукції антитіл до власних тканин і їхніх компонентів з розвитком аутоімунного та імунокомплексного хронічного запалення з ураженням різних органів та систем. Хворіють частіше жінки, ніж чоловіки, віком від 14 до 60 років.
Причина захворювання досі остаточно невідома, основну етіологічну роль відіграють генетичний фактор та хронічна вірусна інфекція. Зазвичай гормони не мають прямої причинної ролі у розвитку СЧВ, але порушення синтезу естрогенів, підвищення рівня їх метаболізму у жінок та низький рівень андрогенів (для обох статей), можуть сприяти більш швидкій появі клінічних ознак. Саме тому протягом менструального циклу характерні циклічні коливання активності захворювання, а у постменопаузальний період активність захворювання має тенденцію до зниження та кращий прогноз. Окрім того, факторами що можуть спричинити розвиток та загострення системного червоного вовчаку є: стресові ситуації, тривале перебування на сонці, вірусні інфекції, вживання продуктів харчування з високим вмістом насичених жирних кислот, деякі лікарські препарати, тютюнопаління.
Клінічні прояви
- Загальні симптоми: слабкість і швидка втомлюваність, субфебрилітет або лихоманка, зниження маси тіла.
- Ураження шкіри. Найбільш типові при СЧВ еритематозні висипання на обличчі в області виличних дуг і спинки носа (симптом "метелика"). Ці висипання мають велике діагностичне значення. Гіперкератоз в області волосяних сумок веде до атрофії і випадіння волосся. Також характерна поява висипки після тривалого перебування на сонці.
- Ураження серозних оболонок (серозит) – спостерігається у 90% хворих. Особливо часто вражаються плевра, перикард, рідше – очеревина. Клінічні прояви – біль, шум тертя перикарда, плеври, очеревини над областю селезінки і печінки.
- Ураження легень. Поєднання змін обумовлює розвиток альвеолярно-капілярного блоку і дихальної недостатності. Часто приєднується вторинна інфекція, аж до формування абсцесів.
- Ураження центральної і периферичної нервової системи клінічно проявляється астено-вегетативним синдромом, поліневритами, лабільністю емоційної сфери, іноді маячними станами, слуховими або зоровими галюцинаціями, епілептиформними нападами та ін.
- Враження суглобів – артрит (синовіт) – спостерігається у 80-90% хворих, зазвичай у вигляді мігруючих артралгій або артритів, рідше – стійкого больового синдрому з больовими контрактурами. Вражаються переважно дрібні суглоби кистей, променезап'ясткові, гомілковостопні. Суглобовому синдрому зазвичай супутні міалгія, міозит.
- Враження серцево-судинної системи дуже характерно для СЧВ (близько 50% хворих). При люпус-кардиті уражаються всі оболонки серця (рідко одночасно); реєструється запалення окремих оболонок або їх послідовне залучення в процес. Перикардит – найбільш часта ознака СЧВ.
- Ураження нирок (вовчаковий нефрит, люпус-нефрит). Характеризується стійкою протеїнурією, циліндрурією та еритроцитурією. Найбільше значення в розпізнаванні вовчакового гломерулонефриту має біопсія нирок.
- Враження селезінки і лімфатичних вузлів – відзначається генералізована лімфаденопатія, збільшення селезінки і печінки.
- Ураження системи крові: гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфопенія.
Детальніше про терапію в ММ "Добробут"
Діагностика
Постановка діагнозу здійснюється на основі типових клінічних симптомів та результатів додаткових обстежень. З урахуванням останніх рекомендацій, діагностичну цінність при системному червоному вовчаку становлять наступні ознаки: шкірні висипи, артрит, серозит, судоми/психоз, тяжка анемія, ураження нирок, фотосенсибілізація. В загальному аналізі крові – анемія, лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, підвищене ШОЕ. При імунологічному дослідженні відзначається: підвищений титр антинуклеарних антитіл, антитіл до нативної ДНК, Sm-антигену. Біопсія нирки дає цінну інформацію про тип, ступінь і тривалість ураження при СЧВ. Ці дані дуже корисні для вибору правильного лікування. Біопсія ураженої шкіри може допомогти діагностувати васкуліт шкіри, дискоїдний вовчак або допомагає визначити характер різних шкірних висипів хворого з СЧВ. Іншими методами діагностики є рентгенографія грудної клітки (для легенів і серця), ехокардіографія, електрокардіограма (ЕКГ), електроенцефалографія (ЕЕГ), магнітно-резонансна томографія (МРТ) та інші.
Детальніше про діагностику в ММ "Добробут"
Лікування
Першочерговою метою є подовження тривалості життя, профілактика органних ушкоджень і покращення якості життя, пов'язаної зі здоров'ям, яких можна досягнути за допомогою контролю активності захворювання, а також мінімізації супутніх захворювань і токсичності ЛЗ. Розрізняють лікування, що індукує ремісію або, якщо ремісії неможливо досягнути, найменшу можливу активність захворювання, та підтримуюче лікування, що має запобігати рецидивам захворювання. Лікування системного червоного вовчаку має на увазі індивідуальний підбір лікарських препаратів. Найчастіше лікарі роблять вибір на користь: глюкокортикостероїдів; антималярійних препаратів; цитостатиків; нестероїдних протизапальних препаратів; протипухлинних засобів.
Профілактика
- диспансерне спостереження та адекватне лікування;
- виключення інсоляції, переохолодження, перевтоми, надмірної фізичної активності;
- утримання від оперативних втручань, введення вакцин, сироваток, щеплень (окрім життєво необхідних);
- застосування гормональних препаратів тривало, у строго призначеній дозі;
- утримання від застосування пероральних контрацептивів з великим вмістом естрогену, оскільки вони можуть спричиняти загострення системного червоного вовчака.
Дата публікації: 22.10.2020
Наші послуги
Наші переваги
Наші терапевти
Оберіть найближчу до себе клініку
Хочете отримати онлайн роз`яснення від лікаря ММ "Добробут"?
Завантажуйте наш додаток Google Play та App Store
@2x.png)
@2x.png)
Сертифікати ISO
Акредитаційні сертифікати
Ліцензії медичної практики
%402x.png)
%402x.png)
