Колітом називається запалення слизової будь-якого з відділів товстого кишечника, що може бути як самостійним захворюванням, так і патологічним симптомом іншої хвороби. В основному хворіють чоловіки від 40 до 60 років і жінки від 20 до 60 років.
Клінічні прояви коліту залежать від його форми.
Для встановлення точного діагнозу лікар збирає детальний анамнез і проводить ретельний огляд пацієнта, за результатами якого призначає додаткові дослідження. Найбільш інформативними інструментальними методами діагностики є: ректороманоскопія, колоноскопія, іригоскопія з біопсією пошкодженої стінки кишечника. Лабораторно діагностичну цінність в діагностиці коліту несе: загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, копрограма, бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження калу з антибіотикограмою, аналіз калу на дисбактеріоз, аналіз калу на яйця гельмінтів.
Лікування багато в чому залежить від виду, причини виникнення коліту та ступеня його тяжкості.
Терапія гострої форми захворювання проводиться в умовах стаціонару. Хронічний коліт лікується амбулаторно (вдома) і вимагає госпіталізації в гастроентерологічне або проктологічне відділення тільки у періоді загострення.
Коліт інфекційної природи лікують за допомогою десенсибілізуючої, антибактеріальної та дезінтоксикаційної терапії; щоб полегшити больовий синдром, призначають спазмолітики (напр. но-шпа). Лікування проходить в інфекційному відділенні лікарні.
Крім того, при колітах призначаються ентеросорбенти, ферментні препарати, пробіотики і еубіотики, гормональні препарати та цитостатики.
У більшості випадків усі види колітів лікуються консервативно, але у разі запущеної форми хвороби з частими рецидивами та ускладненнями, або при прогресуючій ішемії товстого кишечники, може бути призначене оперативне втручання. Суть операції полягає у видаленні ушкодженої ділянки кишечника.
Дата публікації: 15.04.2021